7 нових різдвяних поезій

Оновлено: 10.01.2020

Хорошою традицією Школи журналістики УКУ є різдвяні поезії. Щороку наші студенти і студентки декламують та записують різдвяні вірші, завдяки яким ми можемо переосмислювати сенси Різдва.

Борис Херсонський :: Зірка Різдва

Борис Херсонський :: Ясла

Юрій Андрухович :: На Різдво в Україні діються речі

Богдана Матіяш :: Пісні до Богородиці

Сергій Жадан :: Голос її схожий був на траву

Юрій Іздрик :: Alter

Сергій Жадан :: Як це діється тут, на Сході

Різдвяні поезії у Школі журналістики записують з 2016 року. Попередні відеороботи можна переглянути тут і тут.

Знайомимо з викладачами: 10 фактів про Ганну Улюру

Оновлено: 10.01.2020

У цьому навчальному році до команди Школи Журналістики УКУ приєдналась літературознавиця та критикиня Ганна Улюра. Вона викладає нашим студентам культурну аналітику, теорію есеїстики та репортажу.

Окрім цього, Ганна Улюра є дослідницею, колумністкою, укладачкою збірок прози і поезії. Її книжка «Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект» увійшла до десятки найкращих книжок 2015 року за версією ЛітАкценту. А цьогоріч Ганна видала літературознавчий нон-фікшн «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини». 

Більше дізнавайтеся у 10 фактах про Ганну Улюру, які вона розповіла про себе сама.1. 17 років була академічним літературознавцем. Найцікавіша частина тієї роботи: пояснити невтаємниченим людям, хто такий академічний літературознавець. Тепер-от літературний критик. Все стало простіше. «Ти читаєш книжки, тобі за це платять? Серйозно?!».

2. В українську літературну критику заходила в два підходи: в середині 2000-х і в середині 2010-х. Десять років пішло на роботу над помилками. Тепер можу писати натхненні посібники: «Як навчитися говорити так, щоб співрозмовник не гугулив кожне твоє слово. А тільки кожне десяте, наприклад».

3. Свого часу обирала між філологією і журналістикою. Обрала філологію. Журналістика обрала мене сама пару десятків років по тому.

4. Відносини з книжками нічим не різняться від стосунків із людьми: чесність за чесність, відвертість за відвертість, байдужість за байдужість.

5. Роблю скріншоти повідомлень від безумних фанатів, які образилися на неґречні рецензії на писемну творчість кумирів. Часто перечитую те все перед сном. Це, між іншим, відповідь на питання «Чим надихаєтеся в своїй роботі?».

6. Люто не люблю банальних питань.

7. Найепічніший провал на публічних виступах став улюбленим «стендап» жартом. Наприкінці довгої лекції від хвилювання зник голос. А темою лекції були істеричні практики жіночого письма. Отримала багато порад більше не бути самою собі ілюстративним матеріалом.

8. 10-15 разів на рік гублюся у Львові, і то тільки на вулиці Театральній. За що львівські друзі регулярно обзивають «почесним краєзнавцем».

9. У 16 років видала книжку поезії. Поганючої, пекельно поганючої поезії. Всі примірники, які згодом надибала, викупила і знищила, але штук двадцять десь ще курсують. Відтермінована ганьба не дозволяє розслаблятися.

10. Як літкритик не маю права фанатіти від письменників. Тому ніколи перша на розмову з ними не виходжу. Зате завжди охоче беруся модерувати презентації тих, чиї твори люблю: так можна спитати все, що цікаво, і зберегти ілюзію неупередженості (ненадовго).

Підготували Анна Ютченко та Марта Коник

Фото Анни Ютченко

Книжкові новинки до Різдвяної ялинки від Школи журналістики УКУ

Оновлено: 10.01.2020

Якщо ви вагаєтеся, який подарунок зробити рідним та друзям у цей передсвятковий час, ми вам допоможемо: Школа журналістики УКУ спеціально до новорічних та Різдвяних свят уклала список вартих Вашої уваги книжкових новинок, які вийшли друком після цьогорічного Форуму видавців.

Сучасна зарубіжна література

  • Мілєнко Єрґович. Батько (Видавництво 21)
  • Джуліан Барнс. Історія світу в 10 1/2 розділах (КСД)
  • Бернгард Шлінк. Ольга (КСД)
  • Ентоні Марра. Сукупність життєвих явищ (К.І.С.)
  • Вуді Аллен. Повний безлад (Видавництво Старого Лева)
  • Ларрі Трамбле. Помаранчевий сад (Видавництво Анетти Антоненко)

Нон-фікшн

  • Джаред Даймонд. Колапс. Чому одні суспільства занепадають, а інші успішно розвиваються (КМ-Букс)
  • Дерек Томпсон. Хітмейкери. Таємниці популярності та змагання за увагу (Yakaboo Publishing)
  • Джеймс Дейвід Венс. Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи (Видавництво Анетти Антоненко)
  • Вільям Зінсер. Текст-пекс-шмекс. Магія переконливих текстів (Наш формат)

Історія/Політика

  • Максим Віхров. Дикий Схід. Нарис історії та сьогодення Донбасу (Темпора)
  • Ален Бадью. Похвала політиці (Видавництво Анетти Антоненко)

Есеїстика/Репортаж

  • Олександр Бойченко. Країна за Збручем (Видавництво 21)
  • Олеся Яремчук. Наші інші. Історії українського різноманіття (Човен)

Біографії/Мемуари

  • Інґмар Берґман. Laterna Magica (Видавництво Старого Лева)
  • Патті Сміт. Просто діти (Vivat)

Класика українською

  • Єжи Косинський. Розфарбований птах (КСД)
  • Френк Герберт. Месія Дюни (КСД)
  • Ернест Гемінґвей. Переможцю не дістається нічого (Видавництво Старого Лева)

Антології

  • 19 різдвяних історій (Видавництво Старого Лева)

Святкового Вам настрою та приємного читання :)

Маргарита Тулуп отримала премію «За високі стандарти журналістики»

Оновлено: 10.01.2020

15 грудня у Львові оголосили переможців другої національної журналістської премії «Високі стандарти журналістики – 2018». У номінації «За швидкий і якісний розвиток у професії» перемогла випускниця Школи журналістики УКУ Маргарита Тулуп.

У своїй промові журналістка розповіла про складнощі роботи з соціальною тематикою та наголосила на важливості її якісного висвітлення у медіа:

«Якби два з половиною роки тому хтось сказав мені, що рушійною силою в моїй роботі буде злість, а основним – примушувати себе постійно дивитися на речі, на які зовсім не хочеться дивитися, то мені було б з цим більш-менш просто вживатися.

Правда в тому, що більшість журналістів закриває очі на деякі речі, бо виправдання нелюдській системі немає. Особливо, коли ти сидиш у затишному офісі, а поряд з тобою відбувається щось зовсім неадекватне.

Я кожен день, після того як ми говоримо з колегами, запитую себе: як так сталось, що у нашій країні два мільйони людей живуть у місцях несвободи, у кожного десятого – психічний розлад, про який він мовчить, та немає жодного дитячого хоспісу?

Як так взагалі могло статися, що соціальна журналістика – це посміховисько, як сказала одна моя колега? Чому на журналістських заходах ми так багато говоримо про імпакти, про технології, про майбутнє… і зовсім нічого не говоримо про те, яким чином можна дивитись на людину і відвертатися – попри те, що нам цього інколи не хочеться?

Правда в тому, що, мені здається, я нічого не знаю про людей, які живуть поруч зі мною. Це те, що мене привело в журналістику: мені цікаво говорити не про них, а говорити з ними. Моя правда в журналістиці – це правда тих людей, з якими я говорю і правда, в яку мені дуже не хочеться вірити.

На мою думку, якщо ми не визнаємо, що нам варто врешті навчитися самим дивитися на правду і говорити про людей – ми просто приречені. Тому, що так ти відповідаєш для себе на запитання: “Хто ти є?”. А в нашому житті немає нічого важливішого, ніж дати собі відповідь на це запитання. Ця відповідь лежить виключно в людській системі координат, а не в політичній».

Додамо, що лауреатів премії «Високі стандарти журналістики» цього року обирали у трьох категоріях: «За сталий, якісний медійний проект», «За якісний регіональний медійний проект», «За швидкий і якісний розвиток у професії». До експертної групи журі увійшли журналісти Роман Бочкала, Павло Казарін, Петро Шуклінов, медіаекспертка Діана Дуцик, доктор богословських наук Тарас Дзюбанський та викладачі Школи журналістики УКУ Ігор Балинський, Вахтанг Кіпіані та Юрій Опока. Засновником премії є Всеукраїнський благодійний фонд «Мрії збуваються» та його голова Віталій Ломакович.

Занотувала Анна Дев’ятко

Фото Ірини Громоцької

12 листопада – Андрій Куликов та Комісія з журналістської етики у Львові

Оновлено: 10.01.2020

У понеділок, 12 листопада, студенти Школи журналістики Українського католицького університету зустрінуться з українським журналістом,  радіо- і телеведучим, медіаекспертом, головою Комісії з журналістської етики, співзасновника «Громадського радіо» Андрієм Куликовим.

Тема лекції: «Журналістська етика: як втриматися від спокуси її порушувати?».

Опісля Комісія з журналістської етики запрошує регіональних журналістів, медіаактивістів,  студентів, місцевих експертів та усіх, хто впливає на інформаційний дискурс Львова, на відкрите обговорення. Участь візьмуть Андрій Куликов, журналіст Сергій Гузь, медіатренерка Ірина Земляна, директорка ІМІ Оксана Романюк, тренерка з питань толерантності і недискримінації Ліза Кузьменко та керівниця проекту «Свобода медіа в Україні» Сюзанна Мнацаканян.

Експерти говоритимуть про те, чи відповідають положення Кодексу журналістської етики тим умовам, в яких сьогодні працюють місцеві журналісти, чи потрібно переглядати Кодекс чи навпаки — ще суворіше дотримуватися стандартів та які найбільші виклики постають перед журналістами в умовах виборів. Модераторка: керівниця проектів із розвитку медіа Координатора проектів ОБСЄ в Україні Марина Безкоровайна.

Подія відбудеться у коворкінгу «Комуна» (вул.Галицька, 1). Початок о 16:00. 

Вхід вільний за попередньою реєстрацією: bit.ly/2Dt6Bz5

Підписуйтеся на подію у фейсбуці: bit.ly/2z0Vcmn

Захід відбувається за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні та проекту «Свобода медіа в Україні», що впроваджується в межах спільної програми Ради Європи та Європейського Союзу «Партнерство заради належного врядування».

Едвард Лукас :: Нова Холодна війна

Оновлено: 27.10.2018

25 жовтня 2018 року студенти Школи журналістики Українського католицького університету зустрілися з британським журналістом і публіцистом Едвардом Лукасом. Тема лекції«Нова Холодна війна». 

Що цікавого зберігають радянські архіви для журналістів

Оновлено: 27.10.2018


 

Центр досліджень визвольного руху спільно зі Школою журналістики Українського католицького університету презентують проект «Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа».

Впродовж половини року журналісти з українських, польських, чеських та словацьких редакцій працювали з розсекреченими архівами КҐБ, щоб створити свої медіапроекти на основі архівних матеріалів.

Учасники проекту розкажуть про свій досвід роботи з документами, як його конвертувати у цікавий медійний формат та як заохотити редакцію випустити матеріал на історичну тему. Також вони презентують проекти, які були опубліковані в таких виданнях як Радіо Свобода, Texty.org.ua, Громадське (ТБ), Укрінформ, Настоящее время, Український тиждень, BBC, Insider, Studway, WAS.media, Історична правда, вийшли на радіо (Громадське радіо) та телебаченні — iCTV, 5 канал, Еспресо TV, Дніпро TV.

Журналісти писали про те, як:

  • в СРСР вербували агентів серед письменників;
  • дружини відомих письменників доносили на своїх чоловіків;
  • радянські адвокати захищали дисидентів;
  • спецслужби стежили за іноземцями та закордонними редакціями;
  • в Україні реагували на події Празької весни 1968 року.

А також про перший акт самоспалення у країнах соцтабору, вилучення валюти в гравців «Динамо», репресії проти студентів, «антирадянську діяльність», та багато іншого.

Автори архівної освітньої програми презентують ілюстрований посібник «Архіви КҐБ для медіа»: які документи можуть знайти журналісти у відкритих архівах, як їх читати, як перевіряти інформацію, як писати цікаво про історію та що таке журналістські стандарти в епоху постправди.

Презентація відбудеться у вівторок, 30 жовтня, о 14:00 у корпусі філософсько-богословського факультету УКУ на вул. Хуторівка,35а (це тут)

 

ПРОГРАМА

 

14:00 — Відкриття і презентація проекту «Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа»

Зоя Красовська викладачка Школи журналістики УКУ

Анна Олійник координаторка проекту, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху

Ярина Ясиневич — керівниця програм Центру досліджень визвольного руху

Андрій Когут — директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Володимир В’ятрович — голова Українського інституту національної пам’яті

 

14:20-15:10 — Презентація ілюстрованого посібника «Архіви КҐБ для медіа»

Андрій Когут — співавтор посібника, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Володимир Бірчак — співавтор посібника, керівник академічних програм Центр досліджень визвольного руху

Отар Довженко — медіаексперт, співредактор онлайн-видання MediaLab, керівник моніторингового центру громадської організації «Детектор медіа»

 

15:20-16:10 — Презентація медійних проектів журналістів-учасників проекту:

Софія Середа (Радіо Свобода), Оксана Расулова (Студвей), Дарія Гірна (UA: Перший), Едуард Андрющенко (WAS.Media, Настоящее время), Сергій Стуканов (Громадське Радіо), Дарина Рогачук (Історична правда), Петро Боднар (Тексти), Антон Семиженко (Інсайдер, УП Життя, Gazeta.ua), Леонід Штекель (OdessaDaily), Павел Боболовіч (Польща), Олена Каліновська (Дніпро TV)

 

Проект «Deconstruction. Aрхіви КҐБ для медіа» став можливим завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні у рамках програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського Фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів. 

 

Тоні Палмер :: Роль поп-музики у культурі

Оновлено: 29.10.2018

11 жовтня 2018 року студенти Школи журналістики Українського католицького університету зустрілися з британським кінорежисером Тоні Палмером. Тема лекції«Чи поп-музика другої половини ХХ століття є важливою для культури?». 

Я змонтував фільм за 10 днів. Я не порівнюю себе з Кубриком, але для мене було дуже важливим спробувати створити дещо, чого публіка не очікує>>>[mediasapiens]

25 матеріалів з 25 Book Forum

Оновлено: 10.01.2020

Зустрічі з письменниками, видавцями, журналістами та науковцями, лекції, дискусії, презентації, вистави, кінопокази, книжковий ярмарок – це лише частина насиченої програми Book Forum у Львові. З багатьох подій студенти Школи журналістики УКУ традиційно готують конспекти, інтерв’ю та репортажі. Тут ми зібрали 25 наших матеріалів з 25 Book Forum. Далі буде!


Конспекти

 

 

Марсі Шор про Революцію гідності, Майдан та відкриття Східної Європи

Для мене, мабуть, це була революція, що змінює не лише політику, але й буття людей. Люди отримували такий досвід, через який неможливо пройти без змін. Більшість людей не отримує такого досвіду за своє життя. Але цей досвід важливий не для перемоги чи поразки, він має значення незалежно від наслідків >>>читомо || Наталія Кіндратів. Фото Анни Денисенко

 

Революція з людським обличчям

Одна з особливостей Майдану і сучасних повстань, воєн, і, загалом, великих подій – це те, що вони відбуваються одночасно. Саме під час цих подій утворився такий феномен, коли ми можемо одночасно бути і дійовими особами, і операторами, і коментаторами події. У цьому суть українського Майдану >>>zaxid.net || Роман Тищенко. Фото Анни Денисенко

 

Проект «Європа»: українські інтелектуали – про роль України в європейському майбутньому

Вперше українці мають що сказати Європі. Ми постали як суб’єкт і своїм прикладом запропонували нову цінність для Європи, у якій хочемо жити: солідарність. Це нормально, коли людина прагне служити чомусь, що є вищим за неї >>>lb.ua || Орися Грудка

 

Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок України

По-перше, з’явилися нові теми, пов’язані з перебігом подій на Сході та Євромайданом. Це дві теми, які стали дуже потрібними, і появу яких передбачити було неможливо. По-друге, почала заповнюватися до того порожня ніша, яка не була представлена ні вітчизняною літературою, ні хорошими перекладами українською мовою – це non-fiction >>>читомо || Ганна Аргірова 

 

«Давайте краще робити піцу, аніж воювати»

Якщо людині потрібно пізнати себе, то їй краще потрапити в середовище з іншою культурою. А для цього варто відірватись від дому. Неможливо скласти уявлення про світ, якщо ви ніколи його не бачили >>>zbruc.eu || Вікторія Матевощук. Фото Катерини Джуфер

 

Самвидав: «Сам пишу, сам друкую, сам поширюю, сам за це сиджу в тюрмі»

Власноруч видані публікації були чи не єдиним способом висловити опозиційну до радянської влади думку. Анонімно створені статті та примірники давали змогу уникнути репресивної машини >>>читомо ||  Назар Салабан

 

Фізиками й ліриками не народжуються. Як опанувати знання, які здаються непосильними

Спершу треба зрозуміти ключову ідею того, що опановуєте. Для цього можна поспостерігати за кимось, хто вже вміє робити те, що вам потрібно навчитися, послухати лекцію чи просто пояснення або уважно прочитати приклади в книжках >>>уп.життя || Людмила Смоляр

 

 

Рахувати галактики разом: як писати про науку цікаво і правдиво

Для пояснення явища популяризація науки є дві концепції: дефіциту і взаємодії. Концепція дефіциту стверджує, що у публіки є спрага до знань, інформації мало, а вчені схожі на Прометеїв, які сходять зі світлом до простолюдинів. Це твердження вже застаріло. Нова концепція взаємодії показує аудиторію як людей, які можуть співпрацювати з вченими, бути з ними на рівних і впливати на науку. Саме аматорську науку називають citizen science >>>читомо || Оксана Расулова

 

(Не)потрібні інтелектуали

Може здатися, що інтелектуали та їхні ідеї нічого не варті. Дивно уявляти, як 25 років тому люди у кав’ярні цілими днями говорили про філософів, вірячи, що це важить, і маючи величезне почуття відповідальності. Вони були переконані, що письмо і поезія важливі. І знаєте, вони були праві >>>zbruc.eu || Орися Грудка

 

Чому нейрохірург Генрі Марш став прихильником евтаназії

Треба поважати позицію людини, яка вірить, що евтаназія суперечить Божому закону. Не можна сперечатися з правильністю чи помилковістю цих переконань. Велика Британія, на відміну від України, все більше стає світською державою, все більша частина людей позиціонує себе поза релігією. І такі процеси відбуваються в більшості європейських країн >>>уп.життя || Дарія Мимка

 

Як працює пам’ять і чи можна навчитися мислити «по-іншому»?

У прокрастинації є одна незаперечна перевага – це вміння отримувати задоволення. Негативом є те, що, попри маленькі дози задоволення, люди отримують великі дози стресу. Попередити напругу дозволяє планування та сама винагорода. Треба укласти угоду з власним мозком та совістю: зараз робимо оце, а тоді отримаємо задоволення >>>читомо || Вікторія Андрєєва

 

«Не дивіться з погордою на тих, хто створює історичні міфи в кафе»

Росія – це приклад, як не треба робити. Не має бути цього культу смерті, країна не повинна бути запущеним цвинтарем >>>zaxid.net || Ольга Кутишенко

 

Хто ж такий Гемінґвей. Що про письменника каже його біограф

Щоб досягнути своєї мети, Гемінґвей почав пильно спостерігати за людьми: як вони поводяться, про що говорять. Підслуховував їхні розмови, дивився, як вони крутяться в своєму звичайному житті і потім своїм пильним журналістським оком намагався перенести це в події роману, щоб той був максимально наближений до життя >>>уп.життя || Ольга Пона

 

Небезпека йде не від ув’язнених людей, а від системи. Письменниця про свій досвід перебування у в’язниці

Коли я вийшла і повернулась додому, звичайно, почала багато розказувати про те, що відбувалось зі мною, що відбувалось з іншими людьми, чому вони там взагалі опинились і що з ними відбувалось. Я розказувала ці історії своїм рідним, а вони мені не вірили. Бо сучасна, цивілізована людина просто не може повірити в ті жахіття, які там відбуваються >>>dyvys.info || Дар’я Нестеренко. Фото Ірини Громоцької

 

Чи навчиться штучний інтелект мислити критично

Зараз очікують на два прориви: машини зрозуміють мову і зможуть відчувати людські емоції. Це може бути й штучний інтелект, існування якого ми поки що не уявляємо, – ми надто упереджені до власних знань >>>уп.життя || Оксана Расулова

 

Як опублікувати свій перший твір: три кейси від молодих авторів

Не треба боятися програшу, це неправильний підхід. Завжди треба бути готовим до того, що на тебе можуть звернути увагу, а можуть і не звернути. Тому треба вдосконалюватися і продовжувати зголошувати свою творчість навіть тоді, коли не вийшло з першого разу. Зрештою конкурси – це дуже хороший старт для тебе як автора, бо твою книжку публікують не завдяки зв’язкам чи знайомствам, а завдяки перемозі >>>читомо || Ганна Аргірова 

 

Як писати прo рoмів

Ми не маємо рації і просуваємо стереотип, навіть коли називаємо соціально вразливою групою. Чому? Бо це неоднорідна соціальна категорія, де є багато успішних і неуспішних історій. Замовчувати перші — несправедливо. Родини, які ведуть звичайний, «соціально схвальний» спосіб життя, не хочуть, аби їх називали жебраками. Тому перш ніж публікувати будь-що, перевіряйте себе на спрощення і узагальнення >>>medialab || Олена Високолян

 

Вежі й соцмережі: нова книжка Ніла Ферґюсона вийшла українською

Українське державотворення більше відбувається в мережах, і українська армія також побудована завдяки ним. Ми живемо в час, коли мережі набувають великої сили, а це створює великі можливості для кожної та кожного з нас. У нас є страшенна сила – новітні технології, які створюють можливості >>>mediasapiens || Ельзара Галімова

 

Де ж чоловіки в українській літературі

У сучасній літературі найголовніше показати не те, хто є сильнішим, хто тендітнішим, а те, що у всіх є можливість обирати. І в багатьох є можливість вибрати навіть позицію жертви, якщо вона їм подобається >>>povaha || Ольга Кутишенко

 

Інтерв’ю та репортажі

Додана вартість любові

Було багато побоювань, що електронна книга витіснить паперову. Але коли вийшов «Гаррі Поттер», таких питань поменшало, бо стало зрозуміло: цікаву книжку читатимуть, на якому б носії вона не була. Але допоки ми люди, у яких є очі та м’язи, ми більше будемо читати з паперу — тактильність, запах книги, перегортання сторінок нічим не заміниш >>>theukrainians || Оксана Расулова

 

​Марсі Шор: «Коли я пишу про Україну, я не думаю про виправлення образу, який укорінився в американського читача»

Коли я пишу про Україну – чи про Польщу, чи (колишню) Чехословаччину, чи про будь-яке інше місце – я майже ніколи не думаю про виправлення образу, який вже укорінився в розумі американського читача. Я швидше думаю про те, як представити читачам інше місце, а часто і інший час також, роблячи можливим для них зробити образний стрибок у життя людей, про яких вони раніше або знали мало, або взагалі нічого >>> lb.ua || Ольга Кутишенко

 

Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей

Коли починаються дискусії між культурою і туризмом, культурою і бізнесом, культурою і владою, то одна сторона, тобто бізнес, влада і туризм говорить цифрами. Зі сторони культури цифри не почуєш. Якщо говорять: у нас мало люди ходять в музеї, тоді мало – це скільки? А скільки хочемо щоб ходило? Що ми для цього можемо зробити? Нам потрібно озброїтися цифрами, інакше ми виглядаємо абсолютно безнадійними. Ми будемо говорити про духовність, а бізнес буде говорити цифрами. В такій ситуації ми завжди будемо програвати >>>твоє місто || Дарія Мимка. Фото Ірини Громоцької

 

Анархісти у Львові заявили про напад ультраправих: це не перший випадок, але праві все заперечують

Book Forum має механізм підготовки до провокативних заходів: «Ми вибираємо потенційно скандальні події і робимо спеціальну програму заходів для правоохоронних органів. Туди ж вписуємо масові заходи, щоб у разі чого була поліція і швидка» >>>theбабель || Надія Миколаєнко. Фото Ірини Громоцької

 

Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури

Кожен автор одразу бачить свій фах. Я відчув, що хочу писати історичну белетристику. Це як вибір професії – на підсвідомому рівні: автор сам не до кінця розуміє, чому саме той чи інакший жанр. Чому Львів? Бо я львів’янин, а найлегше писати про те місто, яке добре знаєш. Я люблю Львів і мені важливо його досліджувати – знаходити як світлі, так і темні сторони >>> твоє місто || НаталкаКухта. Фото Ірини Саєвич

 

У Львові стартував 25 Book Forum >>>твоємісто || Фото Анни Денисенко

Девід Саттер :: Шлях Росії до терору та диктатури

Оновлено: 10.10.2018

3 жовтня 2018 року у Школі журналістики Українського католицького університету відбулася публічна лекція американського журналіста Девіда Саттера. Тема розмови: «Шлях Росії до терору та диктатури за Єльцина та Путіна».