2011: як усе починалося

Оновлено: 10.01.2015

Улітку 2011 року сімнадцятеро сміливців, що прагнули навчитися сучасної журналістики, стали першими студентами новоствореної магістерської програми Українського католицького університету. Цю програму вимріяли й спланували люди, що усвідомлювали необхідність змін у журналістській освіті та в самих медіа.

«Медіа відіграють все більшу роль у сучасному світі. Тому є велика потреба у тих, хто би допомагав простим людям зорієнтуватися у морі інформації, хто би також глибоко аналізував, переосмислював і досліджував медіа. Стрімкий розвиток цифрової журналістики потребує фахівців у цій ділянці, фахівців із чіткими моральними установками, розумінням ваги слова і поваги до аудиторії. Важливо пам’ятати, що нові медіа мають не лише цифровий, але передовсім – духовний вимір  Президент УКУ Владика Борис Ґудзяк».


Своє перше завдання студенти отримали ще до початку навчання: за одну хвилину відеопрезентації розповісти про себе як особистість і себе як майбутнього журналіста.  

Ці презентації на великому екрані конференц-залу філософсько-богословського факультету УКУ побачили гості інавгурації – урочистого старту нової магістерської програми, який так усім сподобався, що трансформувався у щорічну традицію інавгурацій навчального року (2012 :: 2013 :: 2014)


Перша інавгурація тривала три дні – із 19 по 21 вересня, й окрім урочистостей студенти мали нагоду взяти участь у:

 публічних дебатах на тему «Чи може журналіст порушувати правило off the records?» за участю Володимира Павліва, Вахтанга Кіпіані й Віталія Портникова

презентації книжки «Винарні» поета, есеїста й ведучого «Радіо Свобода» Ігоря Померанцева, а також його майстер-класі «Мистецтво радіо»

майстер-класі публіциста й телеведучого Віталія Портникова ,

а також послухати лекцію-презентацію секретаря Папської ради з соціальних комунікацій монсеньйора Пола Тайґе «Католицька церква у цифровому світі».


Інавгураційні урочистості запам’ятались передусім промовами монсеньйора Пола Тайґе, Віталія Портникова та Ігоря Померанцева, які говорили про цінності та глибинну сутність професії журналіста. 

«Журналістика дає собі справу з тим, що знаходиться у гнітючій залежності від швидкоплинності часу. Бо якби ні, тоді б не існувало у світі такої кількості видань, у назвах яких винесені слова «година», «часи», «день», «тиждень», «щоденний», «вечірній», «ранковий», «нічний» і таке інше. У багатьох країнах для людей нашої професії придумали премію «журналіст року».  Придумали її чутливі люди: так, журналіст прагне, щоб його творчість жила хоч би дванадцять місяців, допоки  Земля обертається навколо Сонця Ігор Померанцев, «Журналістика: понад бар’єрами»

 «У нашій країні практично немає журналістики, яка б розуміла церкву як повноцінний великий організм, що впливає на суспільство. А церква – це набагато складніший організм, ніж будь-яка політична чи культурна інституція. Колись нам із нуля доводилося створювати міжнародну, а згодом ділову журналістику. Ви маєте тут, в УКУ, унікальну можливість. Адже без церковного представництва у світській журналістиці медійне коло не є повне Віталій Портников»

 «Якщо професіонали з соціальної комунікації гарантують, що їхні навички і знання дійсно служать загальному людському благу, вони повинні бути пильними, щоб підтримувати етичні зобов’язання піклуватися про інтереси інших осіб більше, ніж про особисту вигоду. Професійні вимір не повинен вступати в конфлікт з майстерністю монсеньйор Пол Тайґе»


Згодом четверо студентів першого набору – Марічка Паплаускайте, Наталя Критович, Ольга Петрик і Валентин Дігтяренко – зняли невеличкий фільм про те, як усе починалось: «Журналістика. Початок історії».

Дивіться також фоторепортаж Галини Хуторянської про ці три дні:

[nggallery id=5]
Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone