Марія Титаренко

Оновлено: 01.07.2016


Курси:
есеїстика; драматургія науки; теорія медій і суспільства

Засновниця магістерської програми з медіакомунікацій Українського католицького університету. Кандидат наук із соціальних комунікацій. Доцент кафедри медіакомунікацій УКУ.

Марія Титаренко народилась у селищі Гарячі Ключі на курильському острові Ітуруп, Росія.

2004 року закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.У 2002-2005 роках – журналістка мистецького об’єднання «Дзиґа»; у 2004-2005 роках – колумністка львівської газети «Поступ»; від 2009 року – український кореспондент журналу ONE (Нью-Йорк). Від 2004 року займається науково-педагогічною роботою. Стипендіатка програми Фулбрайт (США, 2008-2009 роки). Лауреатка конкурсу Catholic Press Award (2012).

З 2012 року викладає у Школі журналістики УКУ. Керівник магістерської програми з медіакомунікацій у 2012-2014 роках.

«Сподіваюся, що ми започаткуємо в Україні альтернативну школу медіакомунікацій, яка базуватиметься на трьох китах – медіааналітиці, медіадослідженнях та нових медіях. У межах нашої школи студенти з різним освітнім бекґраундом зможуть провадити фахові моніторинги медій, розробляти власні аналітичні проекти під керівництвом відомих експертів та публікувати їх на українських та закордонних ресурсах. Попит на таких фахівців в Україні та світі зростає – їх потребує  не лише медіаринок, але також наукова й дослідницька сфери. Спеціалізована освіта, що поєднує українські та закордонні стандарти, забезпечить нашим випускникам конкурентоспроможність, – Марія Титаренко про магістерську програму з медіакомунікацій.

Публікації:

  • Титаренко Марія. Світомодель Homo Informaticus та її парадигми в сучасному соціокультурному дискурсі / Марія Титаренко // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики Львівської національної бібліотеки ім. Василя Стефаника НАНУ. – Львів, 2006. – Вип.14. – С. 289-301.
  • Tytarenko Mariya. Feminizing Journalism in Ukraine: Changing the Paradigm. in Mapping Difference: the Many Faces of Women in Contemporary Ukraine / edited by Mariyan Rubchak. Berghahn Books (2011): 145-161.
  • Tytarenko Mariya. Female Narrative Journalism in Contemporary Ukraine. in World Literature Today [The University of Oklahoma]: 45-49. Volume 86 No. 2, March 2012.

Наукові інтереси: есеїстика, наративна журналістика, креативне письмо, медіа-антропологія

e-mail: [email protected], [email protected] Facebook: Mariya Tytarenko


Драматургія науки

Курс покликаний подолати студентські міфи про те, що писати магістерку: а) нудно, б) необхідно лише для «галочки», тобто диплома, в) узагалі непотрібно для кар’єри і CV. Адже в межах курсу ми вчимося шукати нестандартної оптики бачення наукових тем і проблем, а відтак надавати власним дослідженням наукової інтриги й евристичності, занурювати їх у світовий контекст і досягати реальних застосовних результатів.

Ми також навчаємося працювати з оптимальною емпірикою, науковими джерелами і живими (!) людьми. Формулювати, відстоювати і спростовувати наукову аргументацію. Доречно і різноформатно візуалізовувати контент. Витворювати наукову метафорику, не забуваючи про рамки наукового апарату. У прийнятому науковому «ми» пам’ятати про власне «я». Позбуватися в тексті «води», кліше, штампів, цитатоколажів і пташиної мови. Викорінювати плагіат. Натомість збагачувати дослідження міждисциплінарністю, мультиперспективністю і новою методикою. Логічно вибудовувати архітектоніку роботи. Грамотно формулювати компоненти вступу, такі як об’єкт, предмет, новизна тощо. Моніторити топові світові конференції для потенційної апробації обраних тем. Писати анотовані бібліографії. Не писати дурниць. Конструктивно критикувати колег і визнавати недієздатність власних гіпотез. Відтак отримувати інтелектуальний апґрейд. І моральну сатисфакцію. Не сходити на псевдонаукові манівці. І не плодити «шнобелів». Спробуємо навчитися «науковому смиренню»  (Умберто Еко) і методам «нестандартного мислення» (Едвард де Боно). Замінювати науковий нафталін на адреналін. Одне слово, вчимося вчитися і отримувати від науки користь і насолоду. Щоб на захисті перед державною екзаменаційною комісією магістерський проект не перетворився на драму з трагічним фіналом, а став актом визнання успішної наукової самореалізації  молодих медіадослідників.


Есеїстика

Увага! Запропонований курс категорично не рекомендую студентам зі слабкою фантазією, лексичною недостатністю і високим порогом лінощів!!!

Адже курс вимагатиме нон-стоп читання, писання, думання, експериментування і дивування.  Скажімо, від есеїстики як «нульової дисципліни» (Михайла Епштейна). Або від «писання за пензлем» (у жанрі дзуйхіцу).  Або від спроб ословити натюрморт, розгорнути есей-каталог чи згорнути есей-фрактал. Або спроб створити цілком невластивий студентові текст. Чи відшукати карколомні парцеляції, контамінації, ампліфікації та інші язиколомні-ації.

Одним словом, курс гарантує безповоротну й тотальну есеїзацію свідомості адептів і розпад їхнього світу на безконечну кількість есеїв. Бо справжні есеїсти бачать світ в есемах, як Нео – Матрицю у символах. І нема на то ради. Лише радість. Від того, як вдосконалюються все впізнаваніші авторські почерки студентів. Як урізноманітнюються композиція і словотвір їхніх текстів. Як увиразнюються задуми. Як зникає вода. Натомість залишається тільки сіль. Відтак есеї стають справжніми: я-центровими, як у Монтеня; сенсибельними, як у Тараса Прохаська; акустично-пластичними, як у Ігоря Померанцева; багатоплановими, як у Олексія Габриловича (але також унікальними, як і кожен студентський голос і логос).

Отож студенти матимуть змогу експериментувати не лише із текстовими есеями, але також із радіо-, фото- і кіноесеїстикою. В ідеалі, курс має прищепити студентові незникому любов до жанру й невиліковну залежність від есеїстичного парамислення. Повторний курс можливий для тих, хто проґавив перший. Побічні ефекти курсу: витрачання часу на предмет за рахунок часу на інші предмети, сон та їжу; домінування слова «есей» і його похідних у побутовій лексиці; параноїдальне зважування кожного слова, думки, прийому, адже «есей» –  означає «зважувати». Так-от, курс рекомендовано усім зваженим. І крапка.


Надрукована в журналі «Країна» новела Марії Титаренко «Півгодини неба» принесла їй перемогу в конкурсі «Новела по-українськи».

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone