Соломія Кривенко

Оновлено: 18.10.2016

KryvenkoКурси: Медіааналітика, Медіакритика, Інформація в публічному врядуванні

Кандидат політичних наук.

Соломія Кривенко народилася у Львові. 2012 р. закінчила філософський факультет ЛНУ імені Івана Франка та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Політологія». 2013 р. закінчила юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». 2016 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Семантична парадоксальність політичного дискурсу: (теоретико-методологічний аналіз)». З 2016 р. викладає в Українському католицькому університеті.

Публікації:

1. Кривенко С. Слово як семантична одиниця політичного дискурсу / Соломія Кривенко. – Włocławek: Facta Simonidis, 2014 – № 1. – С. 85–101.

2. Кривенко С. Автор політичного тексту та його роль у політичному дискурсі / Соломія Кривенко. – Вісник Дніпропетровського університету, 2015. – №1. – С. 90–98. – Серія «Філософія. Соціологія. Політологія».

3. Кривенко С. Адресат як сукупність умов зрозумілості політичного тексту / Соломія Кривенко. – Вісн. Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка. – Львів, 2015. – Вип.7. – С.104–112. – Серія «Філософсько-політологічні студії».

4. Кривенко С. Слово як семантичний елемент політичного дискурсу / Соломія Кривенко. – Вісн. Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка. – Львів, 2014. – Вип.5. – С. 241-249. – Серія «Філософсько-політологічні студії».

Наукові інтереси: політичний дискурс, дискурс-аналіз, соціальна психологія, політична пропаганда, мова нетерпимості.

e-mail: [email protected], facebook: Solomiia Kryvenko


Медіааналітика

Аби зрозуміти медіа, недостатньо лише знати, що означає кожне слово в медійному повідомленні. Для цього потрібно обґрунтувати, чому цей автор вибрав саме ці слова для читачів й слухачів, що сприйматимуть його повідомлення у конкретних умовах. У такому випадку необхідно володіти знаннями про інтертекстуальну природу тексту та його здатність змінювати порядок денний і громадську думку.

Курс «Медіааналітика» покликаний навчити студентів здійснювати дослідження медійного тексту, послуговуючись основними доробками семіотичного, дискурсивного та риторичного аналізів. Він зосереджується на поясненні основних ознак автора та адресата (і їхнього впливу на текст), повідомлення та контексту комунікації. Невід’ємними предметами вивчення курсу медіааналітики є поняття знаку та символу, тексту й дискурсу, мови та мовлення.

Щоб зрозуміти сучасні тенденції в медіааналітиці, особливу увагу в межах курсу акцентовано на постмодерних концепціях смерті автора та ідеального читача, «спіралі мовчання», на теоріях «agenda setting», «agenda building» та соціосеміотиці як напрямі досліджень.

Заняття поєднують практичний і теоретичний вимір медіаналізу, що полягає у підтвердженні лекційного матеріалу самостійним проведенням моніторингу та застосуванням різних технік аналізу: контент-аналізу, наративного, культурологічного та гендерного аналізу повідомлення.


Медіакритика

Хто читає газети, а хто віддає перевагу Інтернетові? Що може розказати про нас те джерело інформації, звідки ми черпаємо новини?

«Засіб передачі повідомлення сам є повідомленням» – основна думку Маршала Маклюена, яку він обґрунтовує у книзі «Розуміння медіа: Зовнішні розширення людини». На думку автора, незалежно від змісту повідомлення, кожен вид медіа як такий заздалегідь визначає, як відбуватиметься сприйняття інформації.

Преса, телебачення, Інтернет і радіо – всяке джерело має постійну авдиторію та правила спілкування з нею, відповідно до яких організовує свою роботу та структурує тексти. Завдяки вербальним і невербальним повідомленням, а також шляхом їхнього комбінування медіа формують уявлення про світ та місце кожного в цьому світі. Під впливом ЗМІ формуються ідентичності, що зазвичай перебувають у конфлікті з реальністю, адже кожне повідомлення проходить крізь фільтри автора, медіа та читача.

У межах курсу медіакритики студенти аналізуватимуть жанри медійного дискурсу та специфіку функціонування різних преси, телебачення, радіо таё Інтернету. Курс зосереджуєься на аналізі механізмів сприйняття повідомлень з різних ЗМІ, вивчає співвідношення інофрмативної та розважальної складової у повідомленнях, випадки та шляхи поширення мови нетерпимості.


Інформація в публічному врядуванні

Публічне врядування полягає у співпраці держави та недержавних інститутів з метою спільного врегулювання проблем у такий спосіб, щоб напрацьовані розв’язки задовольняли суспільні потреби. Яку роль при налагодженні таких стосунків між урядовими (влада) та неурядовими організаціями (бізнес, громадськість) повинна відігравати інформація? Простежити це можна на трьох рівнях: міжнародному (глобальному), національному (державному) чи місцевому (регіональному). На кожному з них існують свої стандарти, які відображені у специфічних нормативно-правових актах, що повинні ґрунтуватися на демократичних принципах.

У процесі вивчення курсу «Інформація в публічному врядуванні» простежуватимемо впливи інформації на глобальному рівні, що пов’язані з поширенням та втіленням демократичних ідей, з розвитком світового громадянського суспільства, пропагуванням мирного врегулювання конфліктів та ідей про добрий уряд.

На державному рівні статус інформації визначають Закони України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та ніші документи.

Згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму. Таке формулювання сплітає воєдино процеси децентралізації, демократизації та активізації громадян у вирішенні місцевих проблем.

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone