Школа політичного репортажу-2015

Оновлено: 24.05.2016

перша :: 2012 :: 2014 :: українські фронтири :: 2015

Школа політичного репортажу – навчально-польовий проект Школи журналістики Українського католицького університету та mymedia.org.ua. Тридцять три учасники проекту – студенти та молоді журналісти –  отримали інструктаж із написання репортажу від українського, російського та польського фахівців, а потім вирушили до місць, де ніколи ще не бували. Їхнє завдання – описати вибір України через вибори в маленьких містах. Шукайте на карті своє! :) 

Маріуполь :: Ямпіль :: Щорс :: Голованівськ :: Комсомольськ :: Мілове :: Космач :: Конотоп :: Мукачеве :: Нова Каховка :: Гуляйполе :: Кривий Ріг :: Волочиськ :: Очаків :: Ізмаїл :: Немирів :: Почаїв


приїхали, а виборів нема

 

 Аліна Смутко   Наталія Патрікєєва

До глубокой ночи настроение в типографии бравурное. Члены избирательной комиссии заняты сочинением новых предвыборных хитов. Сначала по мотивам «Лента за лентою», потом – песни из «Бременских музыкантов».

Каждый день сражения были.

ТВК меняли ряд.

Не один состав сменили-ли-ли

Вот уж третий раз подряд.

Так хотелось «Метинвесту».

Мэра выбрать своего.

Очень жаль, не получилось.

Из затеи ничего >> Остался без голоса: как в Мариуполе затерялись бюллетени [lb.ua]

Кілька разів Романові щастило зняти бойові дії на відео і навіть продати це іноземним новинним агенціям. Він щиро дивується, чому місцеві журналісти цього не робили:

– Війна ж бо раз у житті буває, й ніхто її заради вас не повторюватиме. А взагалі, війна – це весело. Тільки би люди не гинули >> Хто ближчий до заводу: філософія виборів у Маріуполі [hromadske.tv]

політіка лічностєй

  Оксана Піддубна

…Я за нього людей агітував, казав, що він таки хароший, симпатичний мужчина. Але як ми взнали, що він робив — вжахнулись. Як мені показали той палац, де він жив… Хіба так люди живуть?
— І батон золотий показали, й унітаз, — підказує йому сусідка.
Анатолій Броніславович відмахується:
— Ой, та який унітаз. То все придумали! Але ж він всяке інше робив, скотиняка. А ніхто й не знав.
— А тепер Ви «Опозиційний блок» підтримуєте?
— Я чоловіка, який од цієї партії іде, підтримую >> «Весілля в Малинівці» по-ямпільськи. Як місто пережило день виборів [dirigible]

 

туди не ходять поїзди

 Альона Шестопалова    Костянтин Янченко

Боронити пам’ять Миколи Щорса заповзявся онук його сестри Олександр Дроздов. Із вікна музею видно паркан, який він облаштовує власним коштом. Дроздов подарував музею родовід Щорсів, допомагає грішми. Сам живе у Москві: він – виконавчий директор Фонду Єльцина, колишній офіцер радянської зовнішньої розвідки.

Мотиви, з яких мешканці Щорса чинять спротив перейменуванню, не тільки ідеологічні, а й прагматичні. “Уявіть, скільки треба грошей, аби змінити прописку, переоформити документи на житло, машину, в кого вона є. Кому це треба?” >> Сни про залізницю й надбавку до пенсії [lb.ua]

вийде Лозинський і всіх застрелить

 Таїсія Кутузова    Ліза Сівєц

Подружжя Володимира і Олександри Блажко із Грушки пам’ятають матір загиблого Валерія Олійника як працьовиту жінку.

“Явно ж чоловіка убили, мама із цього стресу померла, вона старенька була. Молодець була бабка, трудолюбива, забор за свою пенсію поставила, дрова носила на плечах. В неї на два роки дров стало б ще, десять років тому ще запаслась”, – говорять селяни.

Під навісом у дворі Олійників і досі лежить багато дров. Ніхто їх не чіпає >>Хліб і воля: замкнене коло Кіровоградщини [lb.ua]

 Таїсія Кутузова 

як украсти вагон окатків

 Маргарита Тулуп   Іванна Салига

– Всі чекали, що Олександр Палич (Попов, – Авт.) балотуватись буде.

– А Попов не балотується?

– Ні. З нього цапа-відбувайла в Києві зробили.

– Тоді доведеться за Бикова голосувать. Тут особливої альтернативи нема.

– Попов – це наш мер, а в Києві ідіоти. В нас усе ідеально, все чисто, пофарбовано, прибрано, збудовано. Все завдяки йому. Він би зробив те саме в Києві. Шо там йому дачу купили, то це, знаєте… ну, купили. Та хоч би й подарували! Він все одно крав менше, ніж ці >> «Найкраще, щоб нічого не змінилося»: вибори в Комсомольську [hromadske.tv]

найсхідніший фронтир

  Світлана Ославська

Наша річка Донець два села роз’єднала
Недоступною зоной эту зону зовут
Де верба і калина, там цвіте Україна,
Там… (забуває слова) россияне живут.

Хористка переконана, що  в Міловому голосуватимуть “за опозицію”.

– Мы воспитаны на России. Путин воспитал.

– А как здесь к нему относятся?

– Молчат, знижує голос. – А в душе – за Путина. Путин же самый умный. Он за мир во всем мире. Но мне надо молчать >> Патріотизм у минулому, дружба – назавжди. Як голосує Мілове на російському кордоні [українська правда.життя]

 Альона Савчук

– Все убегают, кто куда вырвется. В Харьков, Киев, Северодонецк. Многие – на заработки в Россию. С украинским паспортом можно спокойно ездить по всей Ростовской области. Здесь же – безысходность, – грустно улыбается Наташа. Девушка рассказывает о подруге, которая недавно вышла замуж в Чертково и «наконец-то нормально живет», о красивом городке, «где все по-другому».

Наташа похожа на подростка без копейки в кармане, который смотрит с улицы на богато украшенную витрину магазина:

– Там же намного чище, светлее, просторнее. Это совсем другой мир, который рядом, но уже не доступен. Здесь будущего нет, ничего лучше уже не будет >>Меловое: между собакой и волком

старі люди

  Ганна Цупко

…Писати буде вона, – показує пальцем на свою племінницю Анастасія Проданюк, 1935 року народження. – Бо я інвалід першої групи і вже майже нічого не бачу. Я скажу, за кого я хочу проголосувати, а ви вже дозвольте їй за мене хрестика поставити. Переживаю я дуже, ви вже мене вибачте, бо мій голос дорогий. Шукай мені тут, Ірко, на букву «Ли»! – весело гукає стара до племінниці. – Як я вибираю? Дуже просто: то ж усі мої похресники, я їх усіх біля хреста на цих во руках тримала! Всі вони добрі ґазди, то я ще встигну до Львова й Києва гладкою дорогою покататися >> Провінційні нотатки з сільських виборів на Прикарпатті [zik]

  Сергій Макаренко

– Треба нам нового голову, цей взагалі нічого не робить, подивіться, хіба тут можна ходити (показує на багно, яке гіпотетично можна назвати дорогою – ред). Новий, може, щось зробить, – констатує літня жінка, яка при цьому не говорить, чи буде сьогодні голосувати взагалі. Більш стримана в оцінці діяльності голови села продавець, яка стоїть біля магазину.

– Та тєжко людям. Хіба ти маєш гроші, щоб купити тої ковбаси? Хорошої, а не отієї сої, – розпочинає з наболілого, але далі і голову згадує. – А голова, то хіба винен? Де ж йому гроші взяти? >> Овітерапія для виборця: як вилікувати прикарпатську інертність? [інфоміст]

не за це стояв Майдан

 Ольга Клінова  Олеся Біда

– Конотоп – це свята земля для всіх, хто воює за Україну. Земля, здобрена ворожим м’ясом і кістками. Дуже класно тут, – мрійливо крутить кермо свободівець.

Бачимо білборд “Батьківщини” з заклеєною назвою партії. Так хитрують у день тиші.

– Бачите, як нечесно поводяться? Американський прийом. Зараз покажу, як “Свобода” хитро обходиться з нечесними.

Кандидат у мери підвозить нас до білборда з фотографією маленької дівчинки й задоволено усміхається. На білборді написано: “Софія Семеніхіна. Партія “Сонечко”. Найкращий номер у списку” >> Конотопська битва. Як свободівець переміг колишнього регіонала [українська правда]

вгадайте, хто переміг

  Роман Губа    Анна Маслій

Йдемо на прогулянку ромським поселенням. Збоку це схоже на візит місії ООН до якоїсь африканської країни. Деталі кидаються не в очі, а в ніс. Хати-мазанки збудовані на місці колишнього сміттєзвалища, відходи з якого ніхто особливо не вивозив. Навколо бігає багато брудних дітей уперемішку із облізлими худими псами. Йти треба обережно, щоб не вступити в численні екскременти. Запах обійти неможливо >> Вибори в Мукачевому: сімейний бізнес [zik]

ГЭС стоит, а город тёмный

Альона Вишницька

Розалія Степанівна ні до депутата, ні до мера не ходила. Вона взагалі нічого не сподівається ні від влади, ні від виборів. Їй сімдесят, на голові хустка з вицвілими маками. Вона сидить на лавці біля приладобудівного технікуму й думає, чи не продали їй гнилих овочів. Дістає з сумки пакет із картоплею, дрібною, як сливи. Там менш ніж кілограм.

– Одчиститься половина, а на скільки це мені хвате? Не піду голосувать совсєм. Потому шо нема таких людей, шоб можна було голосувать. Я за Януковича голосувала і плакала, коли по телевізору дивилася, як він сходив на престол. Плакала, ридала прям у хаті! Думала, може, це од Бога?! – голос тремтить, очі мокріють. –  А воно бачите, як получілось>> І кораблик пливе: як голосувала Нова Каховка [insider]

  Тетяна Столярова

під докірливим поглядом Махна

  Дмитро Плахта

Гуляйпільці не охоче йдуть на контакт. Воліють не говорити, за кого проголосували. «Голос почему хриплый? Потому что его отдал. За кого? За наших, за гуляйпольцев», – віджартовується дід, поправляючи на шиї синьо-білий шарф. Інші дві бабці, згорбившись, тихо, але водночас активно обговорювали, чому чинний мер не балотувався під кольорами «Опозиційного блоку». Запримітивши журналістів, вони не шкодували ні голосу, ні горла. «Конечно, проголосовали! Но не надейтесь, что скажем за кого!» – загорланили старенькі, гордо розвернувшись. А через миттєвість повернулися.

– Ну вы ведь, наверное, услышали?

– Ні, не почув. Ви про що?

– За наших мы проголосовали. За оппозицию! А вы подумали, что всех поуничтожали? Нет!

– Чому ж за них? Яка з них «опозиція»?

– А кого поддерживать? Думали, что один кровавый президент есть? Ну уж нет!>>Вибори в Гуляйполі:(не)бажання змін [день]

дорогой Вилкул к обеду

 Олександра Чернова   Ярослав Назар

Пенсионер рассказывает, что местная власть во главе с Юрием Вилкулом все делает напоказ. Так, горсовет ничего с дорогами не делал пять лет, а за два месяца до выборов начали их “латать”:

Когда я был маленьким и жил в деревне, у нас через дорогу была соседка Мария Журавель. Их семья приобрела автомобиль. Дома у них ничего не было: ни телевизора, ни стиральной машинки. Когда моя мама спросила у нее, зачем же покупали автомобиль, та ответила: “Машину же видно”. Так и Вилкул работает” >> Горнозаводская цивилизация: как голосовал Кривой Рог [insider]

тут кажуть «здрастє», там – «слава Ісусу Христу»

  Ярослава Тимощук

Вона першою прийшла проголосувати на одній з найбільших дільниць у місті. Будинок культури — громіздка сіра споруда радянської епохи з вивіскою «Гармонія», декорованою синьо-жовтими прапорцями, та з сучасним рухомим рядком. На першому поверсі триває виставка мавпочок, на другому — голосування.

Поки комісія закінчує ранкове засідання, бабця розповідає про життя. З фаворитами «визначилася» — Петро Лабазюк і Костянтин Черниченко, бо «таки видно, що щось у місті робиться, та й наші хлопці». У молодості вона працювала на Волочиському швейному комбінаті, який нині не діє. І хоч пропали заощадження «на книжці», спогадів про Союз не затьмарити.

«Тоді отакий-от хліб коштував копійки, а тепер куций батон — шість гривень», — спрацьованими руками показує довжину буханок >> Стабільність за Збручем [збруч]

  Катерина Старокольцева

– У Підволочиську ніхто не візьме зайвий раз нічого в руки в неділю. До дванадцятої всі переважно в церкві. А у Волочиську, якщо гарна погода, всі йдуть картоплю сапати.

Коли Микола працював у Підволочиську по закінченні коледжу, його дражнили – мовляв, у вас у Волочиську «первое, второе, компот и Первое мая».

– Я їм на це відповідав: ось ходять у вас до церкви, ви цим хизуєтесь, а хіба у вас менше розлучень чи люди менше грішать?

Під час голодомору, розповідає Микола, його родина вижила завдяки мішку картоплі, який спустили по річці з Підволочиська. Передати їжу було нелегко: на березі стояли прикордонники й топили гранатами мішки з харчами, які кидали у воду з польської сторони. Словом, Миколі є за що не любити радянську владу й Леніна валити.

– Першого ми повалили дев’ятого травня, у символічну дату. Звичайно, що в процесі демонтування до нас підбігали бабці й кричали, що ми бандити. Ми відповідали, що раніше, коли за наказом Леніна руйнували церкви, у людей нічого не питали. Вони, не довго думаючи, сказали: йдіть тоді і церкву валіть >> Радянське місто на Збручі: як голосував Волочиськ

життя б’є фонтаном

 Оксана Мамченкова    Олена Зашко

На стіні поряд із порадами, як грати в бадмінтон, висять списки кандидатів. Час від часу біля них збираються люди та шукають знайомі прізвища.

– О, Бичков! А як нашого? Віктор?

– Та ні, це миколаївський. Наш Сергій!

– А партія яка? За «Опозиційний блок» голосуємо?

– Ну, а за кого ще? А в область – за Могилевську, вона хоч і старенька, але комуністка.

Дехто робить вибір мовчки. Старенька у світлій куртці і в’язаному береті ховає в руці невеликого розміру агітку партії «Нова держава». Вона нишком звіряє вказані на ній номери з офіційними списками на стіні >> Вибори в Очакові: міцний південний горішок [hromadske.tv]

місто Хазяїна

 Наталія Дихно

– Какая разница, в каких партиях он состоял, – каже Олександр. – Тут же как в математике: от перемены мест слагаемых сумма не меняется.
З 2006 року Абрамченко був у «Сильній Україні», потім у Партії регіонів, а торік долучився до президентської «Солідарності».

До крамниці підлітає синя шістка й починає дрифтувати, викручуючи так звані «п’ятаки», аж колеса димляться.

– Любят у нас так понтоваться, – каже Олександр. Із машини з гордою посмішкою виходить дебелий хлопчина. На питання, за кого голосуватиме, здіймає руки до неба й вигукує, як футбольний вболівальник:

– Аб-рам-чен-кооо! – й перепитує: – А там что, есть ещё кто-то, кроме него? >> Ізмаїл: як голосувало українське місто на Дунаї

пусть всегда будет водка

 Вікторія Топол    Петро Ткачишин

Галина Василівна, не дочекавшись завершення дебатів, виходить. Уже за дверима п’ятдесятирічна жінка, що працює прибиральницею в міській раді, каже, що підтримує Віктора Качура – кандидата в мери від партії Ляшка:

– Коли Качур був мером, почало щось робитись. Раніше був якийсь прогрес. Якби його не засадили, в нас у Немирові лялічка була б. Кажуть, він побудувався. От візьміть у Львові Садовського, ото в нього дворєц. А в Качура звичайний будинок. І Ляшко мені нравиться. Я по своїй суті радикалка.

 «Свобода» їй також подобається:

– Я не впевнена, що це вони зробили в Києві. Я думаю, це Аваков. І взагалі, нам зараз стало хуже жити, ніж при Януковичі. Ціни зараз сумашедші. Цибуля – десять гривень. При Сталіні, при Брежнєві судили таких спекулянтів, а тепер підприємцями називають >> Немає миру в Немирові: як голосувало місто на Вінниччині

 

голосуйте за Ісуса Христа

  Євген Гриценко    Юлія Ільченко

Золоті бані Лаври ще ледь виблискують, огорнуті ранковим туманом, але їх поклик уже чутно звідусіль. Церковний дзвін відлунює від стін міста й поки поодинокі жінки, оперезані хустками, прямують до утрені, міським сквером поважно походжає череватий батюшка Харитон. Його кроки широко розтинають рясу, а сиза борода спадає на синтепонову куртку.

– Почаевская Лавра – это православная святыня, где люди спасутся от Третьей мировой войны! Приезжайте в Почаев, покупайте здесь дом.

Харитон – не місцевий. Розповідає, що до цих країв приїхав із Казахстану, коли його покликав Бог. Перехожим теж радить прислухатися до Бога, особливо в справах політики. Місцеві вибори для Харитона – цирк шапіто, за яким ховається війна та смерть. І через людей, які в цей час голосують, з’являться лише трупи >> Почаїв і Пустота [zaxid.net]


тренери проекту

Іґор Мєчік Анастасія Рінгіс Павло Канигін


Іґор Мєчік :: Репортаж: історія та жанрові особливості 

репортер Gazety Wyborczej (Польща), автор книг репортажів  «14:57 до Чити. Репортажі з Росії» i «Сезон соняшників»

Унікальність репортажу в його ритміці. В рецензії на мою книгу книгу «14:57 до Чити. Репортажі з Росії» автор написав, що текст читається так, що чути стукіт коліс потяга. Це один із прикладів методу мелодики репортажу >>[imi]

Мій досвід говорить про те, що ви ніколи не зможете вигадати краще, ніж вигадав Бог. Дуже часто в моєму житті траплялась ситуація, коли я мав заплановану розмову, але матеріал був уже наповнений, мав чудових героїв, і мені видавалося без сенсу витрачати час на подальші пошуки. Та все ж внутрішній голос підказував: ти маєш іще півдня, поїдь, поговори. Й траплялося так, що саме ця остання людина розповідала таке, що в один момент змінювало весь текст. Життя пише найкращу історію.

Репортаж – це історія, яку розповідаєте ви. Ви вкладаєте в неї своє серце, емоції та енергію. Тому репортаж не може бути об’єктивним відображенням дійсності  >> Правила репортажу Іґора Мєчіка [mediasapiens]


Павло Канигін :: Репортаж із гарячої точки

репортер, спеціальний кореспондент «Новой газеты» (Росія)

Не нужно петь гимн — нужно заниматься журналистикой. Я был на Евромайдане и видел, как украинские журналисты вскакивают и поют гимн в критические моменты. Это неправильный подход. Не стоит высказывать своё мнение — передавайте увиденное, даже если вы с ним не согласны>>Правила репортажа Павла Каныгина [mediasapiens]


Анастасія Рінгіс :: Політичний репортаж: як працювати з деталями, фактами і власними емоціями

редактор онлайн-видання«Українська правда»

Репортаж должен быть упругим и стройным. Когда я работала в журналах, моим текстам всегда не хватало места. Сейчас я работаю в онлайн-издании и могу позволить себе писать большие тексты. Но иногда, перечитывая, думаю: зачем вот это и вот эти факты? Вы должны определиться, в чем заключается история. Садясь писать, задайте себе этот вопрос — и если можете ответить на него двумя предложениями, вы готовы. В таком случае интеллектуального целлюлита и лишних рассуждений в тексте не будет >> Правила репортажа Анастасии Рингис [mediasapiens]


Володимир Павлів :: структура репортажу 

Тридцать пять правил хорошего репортажа 

 ментори проекту 

Ігор Балинський, керівник Школи журналістики УКУ

Ігор Балинський, керівник Школи журналістики УКУ

Отар Довженко, викладач Школи журналістики УКУ

Отар Довженко, викладач Школи журналістики УКУ

Володимир Павлів, викладач Школи журналістики УКУ

Володимир Павлів, викладач Школи журналістики УКУ



Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone