ІІ Відеоакадемія документального серіалу

Оновлено: 17.11.2017

22425777_2014520142111545_485697157_o

Школа журналістики Українського католицького університету в рамках програми «Meet up! Німецько-українські зустрічі молоді» за підтримки німецького Фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє», Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша провела німецько-українську Відеоакадемію документального серіалу DOCemotion.

Учасниками Відеоакадемії стали молоді українські та німецькі документалісти. Кожна з чотирьох команд проекту зняла власну серію документального серіалу “Мовчазні свідки ХХ століття”, присвяченого проблемам історичної пам’яті та трансформацій в посттоталітарних суспільствах.  У створенні серіалу командам допомагали досвідчені ментори та тренери-лектори.

Перша частина проекту – тренінгова – пройшла у Львові 29-30 вересня 2017 року. У жовтні команди знімали свої фільми на локаціях та монтували їх у Школі журналістики УКУ.

1 листопада у Львові, в Центрі митрополита Андрея Шептицького Українського католицького університету, відбувся прем’єрний показ серіалу.

IMG_4308

Backstage





У світі «постправди» історична пам’ять стає полем для маніпуляції. Історію фальсифікують та інтерпретують із політичною та пропагандистською метою, викреслюючи з неї незручні сторінки та заповнюючи білі плями штучно ідеологізованими конструкціями. Результат може бути вбивчим: ми бачимо, як десятки тисяч росіян і мешканців окупованої частини України зі зброєю в руках ідуть на війну, яку вважають продовженням Другої світової. Як пересвідчитись, що історична пам’ять – це те, що ми справді пам’ятаємо, а не оманлива картинка, нав’язана нам пропагандою? Ми шукатимемо мовчазних свідків, які не інтерпретують історію, а розповідають те, що бачили самі. Люди, будівлі, місця, документи, родинні історії, які дозволяють без оцінок і перекручень показати, як Європа пережила найбільшу війну в історії і які висновки зробила з неї, а які – ні.

Фотоальбом із ІІ Відеоакадемії


Живих героїв для програм, на жаль, меншає. Чотири роки тому, коли ми почали знімати «Історичну правду» у Львові, ми могли запросити багатьох ветеранів ОУН і УПА. Тепер їх майже не залишилося. На наших очах відійшли тисячі оповідачів, чиїх історій ми так і не вислухали >>>medialab

DSC_0502

Сергій Буковський: Документальне кіно — це, безумовно, бачення світу автором. Навіть якщо використовувати для зйомок лише камеру спостереження, яка фіксуватиме, хто заходить і виходить із приміщення, а потім самому відібрати кадри і змонтувати їх, отримуємо суб’єктивний погляд автора >>>[mediasapiens]

Акім Галімов: Я проти сліпої героїзації контраверсійних фігур Бандери чи Петлюри, УПА, бо як і всюди, там є моменти, якими навряд чи можна пишатись. Я критикую радянське викладання історії, але загалом в ті часи було багато і позитивного. Наприклад, нещодавно читав про те, для чого і як створювались хрущовки >>>[історична правда]

Акім Галімов: Якщо ти берешся за щось — маєш вкладати душу, інакше навіщо це робити? Можна навіть про внутрішні українські проблеми зняти так, що люди, які не знали, що таке Україна, із захватом подивляться такий фільм. І тепер наше кіно потрапляє на фестивалі й цікавить зарубіжну аудиторію>>>[детектор медіа]

Богдан Кутєпов: Я ніколи не шкодував про те, що недостатньо людей подивилось мою документалку: кількість глядачів не є абсолютним показником успіху. У мене є відео, яке набрало мільйон переглядів – фільм «Контакт» про полонених у Донецьку. Є фільм «Невидимі» про перемогу паралімпійців, який набрав сім тисяч переглядів, бо ніколи стрічка на таку важливу тему не буде суперрейтинговою >>>[medialab]

ihateitall

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone