Бектур Іскендер: «Журналістика не може вирішити всіх проблем в країні»

Оновлено: 16.02.2015

Відомий киргизький журналіст – про стартапи, демократію та якісну журналістику.

Запустити у країні один з найпопулярніших сайтів новин – завдання майже непідйомне. Тим не менше, Бектуру Іскандеру це вдалося.  Він разом зі своїм другом Ринатом Тухватшином заснував сайт «Kloop», який став третім найвідвідуванішим сайтом новин у Киргизстані.

Від ідеї до проекту: як довго думати і щось таки зробити

«То був 2006 рік, коли мене мали от-от вигнати з університету. Роботи я не мав і не знав, що робити після відрахування. Хоча знав, що не хочу працювати для тамтешніх газет. Я вирішив щось із цим робити».

«Той рік я дуже довго думав над ідеєю. Певно, у всіх є такий рік – довгого думання і нічого-не-робіння».

«Потім мене таки вигнали і я почав всерйоз працювати аби запустити «Клоп». Хоча ідея, в принципі, не була новою. Все почалося ще коли мені було 18. Я тоді вперше поїхав за кордон сам, на молодіжний форум. Там познайомився із дівчиною з іншої країни, і, ясна річ, закохався. Інтернет тоді був ще не той, ще старенький dial-up. Скайпу не було, і ми вирішили створити свій сайт. Так ми би могли переписуватися і ділитися думками. Навіть більше – на сайт могли би дописувати молоді люди із багатьох різних країн світу аби спілкуватися».

«Утім, тоді я ідею не зреалізував. Я подавався на багато грантів, але всі мене футболили. У мене не було досвіду, і всі були дуже скептичні щодо мого проекту».

«Я на кілька років закинув цю ідею, аж до проблем в університеті. Мій друг якось побачив папірець із описом проекту – у мене таких була  маса, всі для отримання гранту. Йому сподобався проект, і це мене дуже мотивувало. Це у всіх так – маєш якусь круту ідею, але чекаєш доти, доки ніхто її хтось інший не оцінить».

«Тому я почав працювати над ідеєю. Мені допоміг мій друг Ринат (Ринат Тухватшин – співзасновник), і разом ми почали наш проект. Нам дуже пощастило  – наша ідея сподобалася грантодавцю із Заходу, ми отримали грант і можливість запустити проект. Грант дав нам можливість бути незалежними. Це найкращий варіант для фінансування стартапу. Ми найняли ще кілька людей і вже через рік запустили школу журналістики і веб-сайт».

«Наша ідея стосувалася молоді – школярів і студентів. Ми хотіла навчити їх практичній журналістиці аби в них був досвід і розуміння стандартів професії.  У певний момент спробували стати частинкою системи освіти, однак це було дуже складно».

«Ми зробили такий-собі експеримент: обрали звичайну школу у Бішкеку і домовилися з керівництвом, що при ній відкриємо спецклас. Школа не спеціалізована, звичайнісінька собі, із типовими школярами. Зранку до обіду учні відвідували нормальні заняття, а після обіду – заняття з журналістики».

«Але із тим були проблеми. Нормальна школа дуже мало приділяла уваги тому, що робили учні після уроків, і якщо учню щось подобалося, вчителів це не цікавило. У нас був школяр, якого ми акредитували в парламент, але потім він міг отримати двійку, бо не зробив уроків так як писав про політику».

«Після цього ми вирішили відкрити Медіа-центр, готуючи журналістів з 14-річного віку. За основу брали стандарти BBC аби навчити балансу та об’єктивності».

«Ніхто не пише, а ми пишемо»

«Взагалі, киргизька журналістика досить непрофесійна. Киргизько- і російськомовні ЗМІ дуже різні. Видання киргизькою – це, зазвичай, повна жовтизна, плітки-чутки, і так далі. Російськомовні видання – це такий відгук з минулого, коли журналісти кажуть, що робити, багато повчають. Наша школа пробує це змінити».

«А ще у нас є «Клоп». Ми його стартували одразу після школи. Мене часто запитують про назву. Чому «Клоп», що це взагалі таке? Ну, є офіційна версія, а як кажуть в Центральній Азії, офіційна версія – це завжди правда J І не лише там. Я навіть в Білорусі говорив із журналісткою, яка сліпо вірила офіційній версії».

«Але повертаючись до назви…Ну, сподобалося слово J».

«А як «Клоп» став таким популярним? Із самого початку ми почали освоювати соціальні мережі, а потім писали про те, про що ніхто не писав».

«Наприклад, весною 2010, у місті Талас (Північний Захід Киргизстану – авт.) почався конфлікт. Тоді затримали одного з активістів опозиції, а влада все намагалася придушити. Інші ЗМІ про це мовчали, а ми писали. Стало страшно – почали всіх затримувати. Тоді ще відключили зовнішній трафік, і ми не мали доступу до сайтів поза Киргизстаном, а весь світ не мав доступу до наших сайтів. Я тоді відчував величезну відповідальність. Уявіть собі – ніхто не пише, а ми пишемо. Заворушення в Таласі – то початки, а далі була революція. Тоді наш сайт став дуже відомим».

«На час революції ми оперативно працювали та писали про заворушення. По суті, ми залишилися єдиним джерелом революційної інформації, так як інші медіа мовчали. Я тоді відчув, яким сильним у Киргизстані було громадянське суспільство».

«Тоді мене затримали, потягли у відділення, били. Про це з’явилося повідомлення в Твіттері. Миттєво дуже багато людей почало це обговорювати, вони були дуже злі, вимагали мого звільнення. Це дійшло до тих, хто нас затримав. Їхня поведінка кардинально змінилася. Вибачилися, а потім відпустили. Так на них вплинув розголос».

«Знову з’являються тривожні тенденції»

«Загалом, рівень громадянського суспільства у Киргизстані дуже  високий у порівнянні із іншими країнами колишнього СРСР, десь такий як в Україні. У нас відбулися-таки зміни після дев’яностих, і люди не мають страху перед владою».

«А ще у певний момент ми відчули потужну допомогу Заходу. Хоча тільки в Киргизстані все стабілізувалося, та допомога одразу припинилася. Ніби все в порядку – і Захід втратив до нас інтерес, перестав фінансувати проекти розвитку демократії. Захід взагалі дуже специфічний, він може навіть підтримувати диктаторів тоді, коли йому це вигідно».

«І зараз знову з’являються тривожні тенденції. У 2010 у нас була революція, обрали нового президента. Тоді було дуже складно визначити, який політичний курс він обере. А зараз він дружить із Путіном та Ердоганом».

«А ще зростає тиск на опозицію. Наприклад, одному активісту, етнічному українцю, довелося поїхати геть з країни. Він організовував місцевий Євромайдан. Зараз він повернувся до України».

«У Киргизстані багато проросійських сентиментів»

«Події в Україні розкололи киргизьке суспільство. Зараз маємо дуже багато киргизів, які підтримують Росію, і які не підтримували Євромайдан. У Киргизстані багато проросійських сентиментів. «Клоп» намагався показати, що було в Україні насправді. Ми писали про Євромайдан із самого початку, а потім я кілька разів їздив в Україну. Коли почалися події на Сході, я їздив туди. Мандрував ДНР».

«Мені навіть видали спеціальну акредитацію, ДНР-івську. У Донецьку дивно було бачити стільки проукраїнських містян, але проти них була дуже потужна агресія з боку сепаратистів. Після двох революцій український народ не прощатиме помилок владі».

«В Україні я був і на Сході, і на Заході. Нам часто не вистачало журналістів на місцях, і важко було здобути інформацію. Всі переважно писали про понищений революцією Київ, а я, коли там побував, писав про те, як живе місто попри це. Взагалі, журналісти дуже люблять роздувати, писати про розруху».

«Нас чекає складний наступний рік. Наближаються парламентські вибори, і президент може спробувати закрутити гайки і пропихати свою партію на більшість крісел у парламенті. Вибори покажуть, як новий президент себе проявить. У нас попередніх двох президентів вигнали революціями, і час покаже, чи навчився чомусь новий президент».

«У нас нема нафти і газу, і це, думаю, навіть добре, бо керівництво порівняно бідне. Якби наш президент був багатшим, то значно міцніше би тримався за владу. Журналістика не може вирішити всі проблеми в країні, і зараз є постійний ризик, що у нас відберуть свободи, за які стоїть громадянське суспільство. Тому треба періодично нагадувати, що влада – це менеджмент країною, де ми роботодавці».

Бектур Іскендер – медіатренер, блогер, онлайн-журналіст, тренер Школи громадської активності «MediaStream» – спільного проекту Магістерської програми з медіакомунікацій Школи журналістики і медіакомунікацій УКУ та Deutsche Welle Akademie.

Записала Анна Романдаш, Магістерська програма з медіакомунікацій УКУ

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone