Журнал про подорожі La Boussole готує львівський номер

Оновлено: 16.02.2015

У лютому 2015 року вийде друге число всеукраїнського журналу про подорожі La Boussole. Він товстий, без реклами, має багато тексту і якісних фотографій, і кожне число розповідає про одне місто. Перше було присвячене Одесі, де розташована редакція журналу. Лютневий випуск буде про Львів, і до його створення долучилися студенти Школи журналістики Українського католицького університету. Засновниця La Boussole Тетяна Костіна, студентка Львівської бізнес-школи, називає видання естетичним журналом. 

Рік тому, навчаючись у юридичній академії, я замислилась, чи хочу все життя працювати правником. Усвідомила, що копирсатись у документах і шукати відповіді в кодексах – не моє. Моє – мандрувати й писати. Коли почала шукати всеукраїнські журнали про подорожі, виявилося, що таких немає. Так і зародилась ідея La Boussole.

Я виношувала цю ідею як вагітна жінка дитину: оберігала, нікому не розповідала, обдумувала деталі. Журнал я уявляла добре, орієнтуючись на американський Kinfolk – lifestyle magazine, що відкриває читачам способи проведення часу зі своїми друзями та родиною.

Мої друзі, які люблять цифрову журналістику, казали: «та кому потрібен цей папір, зроби нормальний додаток чи pdf-версію і розповсюджуйте». Але я хотіла друковане видання – мені важливо доторкатись, гортати сторінки.

Постійно носила з собою три аркуші, на яких написала назву журналу, намалювала компас (la boussole – це бусоль, французька назва компаса) й чотири сторони світу. Коли відчувала, що можу поділитись із людиною своєю ідеєю, витягала з сумки аркуші й розповідала. А якось на одному одеському заході привселюдно розповіла про бажання створити журнал. Люди сказали: «роби, це круто!» – і я отримала мотивацію. Розуміла, що буде складно, але бажання створити журнал було сильнішим за страх.

Одна я не змогла б усе зробити. Спершу запропонувала долучитися своїм найближчим друзям. Але вони всі різні, й не всім було цікаво. Та все ж охочі знайшлися. Декого я запрошувала в команду особисто, як от випускову редакторку Інгу Гезалян чи журналістку Діану Ремізовську. Декого, як от дизайнеру Анну Постову, знайшла за оголошенням у соцмережах. Так зібралось десятеро людей, готових творити журнал – поки що без оплати, на ентузіазмі.

Гроші на перший номер команда отримала завдяки спільнокошту «Великої ідеї»: за двадцять днів удалося зібрати понад тридцять тисяч гривень. Допомагали незнайомці і друзі. Страшно було, коли я вже заповнила форму на спільнокошті, й залишалося натиснути кнопку «запустити проект». Це як у фільмах, де треба вирішити, перерізати червоний чи синій дротик. У голові крутились думки: а раптом ідея не сподобається? Та я вирішила, що найстрашніше, що може статися – ми просто не зберемо грошей. Перші кошти надійшли за півгодини, а коли час збирання коштів добігав до кінця, й бракувало ще трохи, руку допомоги простягнув мій друг Дмитро Кондратович, доклавши необхідну суму.

Коли почали збирати матеріал і верстати номер, бувало, що спала по три години на добу. Ми сиділи з Інгою і Анею за версткою, якщо щось не влаштовувало – міняли, шукали інше. Мені було важливо, щоб виглядало так, як я це уявляла. Поки що те, що в нас вийшло – не ідеал, але за три-чотири випуски ми відшліфуємо стиль.

Коли частина номеру була надрукована, з друкарні зателефонували і сказали, що в місті вимкнули електроенергію і вони не встигають надрукувати решту. Але в нас уже була запланована презентація. Довелося їхати туди й домовлятися, щоб друкували вночі.

Читачі La Boussole – люди віком від 20 до 25 років, які люблять подорожувати й шукають натхнення. Але, хоч як це дивно, часто журнал замовляють на подарунок чоловіки чи жінки поважного віку.

Ми хочемо зробити журнал самоокупним. Раніше він коштував 150 гривень, зараз 200. Друкарня підвищила вартість друку, й ми мусили підвищити ціну. Багато експертів застерігали: «ти без реклами не протягнеш!». Ні, реклами не буде. Я не уявляю журнал із нею. Навіть якщо ми пишемо про якесь кафе, ми не беремо за це грошей.

Скоріш за все, зробимо додатки для AppStore та Android Market. Те, що ми пишемо, дуже пов’язане з локаціями, й було б дуже зручно, якби люди могли будувати якісь маршрути, якось це пов’язати. Тоді від La Boussole була би практична користь, а не лише натхнення.

Ірина Скіп, Школа журналістики УКУ