Регіональні медіа про конфлікти: вторинність, недбалість і упередження

Оновлено: 15.12.2015

Моніторинг висвітлення конфліктів і дражливих тем охопив близько 18 тисяч публікацій 12 українських регіональних видань із шести областей: Дніпропетровської, Закарпатської, Одеської, Сумської, Черкаської та Львівської.

Метою аналізу публікацій різних типів (як оригінальних, так і створених із використанням матеріалів соціальних мереж,  інформагентств і офіційних повідомлень), що вийшли в онлайн-виданнях та онлайн-версіях друкованих видань протягом травня 2015 року, було визначення головних проблем та найтиповіших порушень у висвітленні проблематики, пов’язаної зі збройним конфліктом на Донбасі і окупацією Криму. Загалом близько 1650 (9,2%) публікацій аналізованих видань за період дослідження прямо чи опосередковано стосувались бойових дій у Донецькій та Луганській областях, українських військових та добровольців, їхніх родин, ситуації на окупованих територіях та їхніх мешканців, дій влади самопроголошених республік, переселенців, волонтерів тощо. Проаналізувавши їх, ми визначили низку головних проблем і негативних тенденцій у висвітленні конфліктної тематики в регіональних ЗМІ.

Методологія якісно-кількісного аналізу медійного дискурсу заснована на рекомендаціях для журналістів щодо висвітлення збройних конфліктів і дражливих тем, розроблених громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна», «Телекритика» та «Інститут масової інформації». Було використано довідник «Мова ворожнечі та ЗМІ: міжнародні стандарти і підходи», виданий проектом «Без кордонів» та ГО «Центр Соціальна дія». Також автори узгодили свої підходи з методологією моніторингу конфліктної чутливості, який проводиться громадською організацією «Телекритика» з листопада 2015 року й охоплює новини регіональних телеканалів.

Для дослідження, покликаного виявити та дослідити ключові проблеми та характерні особливості висвітлення конфліктно чутливої тематики, були обрані два видання з кожного регіону (у дужках – загальна кількість матеріалів та відсоток від неї, який становлять матеріали з досліджуваної тематики):

Дніпропетровська область – «Лица» (943 матеріали; 12,3%), «Мост-Днепр» (1202 матеріали; 14,1%)

Закарпатська область – «ПроЗахід» (1245 матеріалів; 13,9%), «Мукачево.нет» (1192 матеріали; 7,8%)

Львівська область – ZIK (7863 матеріали; 10,4%), «Високий Замок» (2039 матеріалів; 14,5%)

Одеська область – «Думская» (624 матеріали; 4,8%), «Таймер» (408 матеріалів; 8%)

Сумська область – «Панорама» (258 матеріалів; 5,8%), «Данкор» (695 матеріалів; 6%)

Черкаська область – «Вчасно» (786 матеріалів; 7,3%),  «Прочерк» (741 матеріал; 4,5%)

Зауважмо, що ані абсолютна кількість матеріалів, присвячених конфліктним темам, ані їхній відсоток від загальної кількості публікацій не є порівнюваними показниками, позаяк редакційна політика, тематичний обсяг та принципи наповнення аналізованих видань різняться. Так само не однаковою є актуальність досліджуваних тем у різних регіонах; віддаленість від лінії фронту не завжди передбачає меншу увагу до подій у зоні конфлікту. Спільною для всіх аналізованих видань є порівняно невелика кількість авторських та власних матеріалів про ситуацію у зоні збройного конфлікту, на окупованих територіях, у прифронтовій зоні. Авторськими або створеними на власному матеріалі зазвичай є публікації про бійців із регіону, в якому виходить видання, а також переселенців, мобілізацію та волонтерів. Та загалом ключовою проблемою, що значною мірою зумовлює всі наступні, є вторинність більшості матеріалів. Журналісти регіональних онлайн-видань докладають недостатньо зусиль для самостійного пошуку та висвітлення інформаційних приводів та історій, пов’язаних із окупацією Криму, збройним конфліктом у Донецькій та Луганській областях та наслідками цих подій. Натомість задовільняються републікацією чужих матеріалів або офіційних повідомлень.

Тотальна відсутність балансу думок

Порушення стандартів інформаційної журналістики не є дивиною для українських онлайн-видань, однак у матеріалах, присвячених досліджуваній тематиці, проблема недотримання стандарту балансу думок стоїть особливо гостро. В абсолютній більшості випадків у матеріалі подана лише одна версія подій, лише один погляд на них. Слід зауважити, що, навіть ретранслюючи повідомлення російської преси чи самопроголошених республік, аналізовані видання зазвичай не шукали альтернативної думки чи трактування з українського боку. Навіть одеське видання «Таймер», що не приховує проросійської орієнтації, подає повідомлення українських офіційних джерел без балансу, натомість, дистанціюючись від них за допомогою лапок: «Обстрел Горловки, унесший жизнь 12-летней девочки, устроили «боевики террористической организации «ДНР» (матеріал «В ДонОГА утверждают, что Горловку обстреляли ДНРовцы» від 27 травня). Отже, не можна пояснювати відсутність балансу небажанням давати слово сепаратистам або відсутністю доступу до них для отримання коментарів, адже в багатьох випадках слова не дають саме українській стороні. 

Черкаське видання «Вчасно» у матеріалі «Сотня бійців АТО відтепер охоронятиме Черкаську продовольчу кампанію» змальовує ситуацію, в якій велика група учасників бойових дій втрутилась у протистояння між власниками приватного підприємства. При цьому, називаючи цей конфлікт рейдерським захопленням, журналісти не надають слова другій стороні й не ставлять питання, чи на законних підставах військові беруть участь у протистоянні. Аналогічна картина в публікації «Підприємця просили покинути виготовлення “сухих борщів” для АТО і вкласти ці гроші у вибори?»: видання дає змогу підприємцеві-волонтеру Андрію Бортнику докладно викласти свою версію подій, звинувативши секретаря міської ради в політичному тиску та переслідуванні. Слово ж обвинуваченим не надане.

Інший матеріал «Вчасно» під заголовком «Ця війна нікому не потрібна! Гинуть найкращі, гордість нації» є монологом командира дивізіону 43-ї артилерійської бригади Анатолія Стуженка. Офіцер звинувачує державу в корупції та махінаціях, спрямованих проти військових, однак слово представникам Міністерства оборони, що начебто обкрадає солдат, не надане, а наведені Стуженком факти не перевірені. Так само в матеріалі «Поранений АТОвець із Черкас чекав на учасника бойових дій 7 місяців», де йдеться про зволікання з наданням статусу учасника бойових дій, журналісти не звернулись по пояснення до відповідальних за це чиновників, обмежившись звинуваченнями на адресу держави. У матеріалі сумської «Панорами» «Депутата Сумского горсовета военкомат обвинил в отказе от мобилизации» ситуація, коли військкомат помилково висловлює претензії до людини, яка вже є військовослужбовцем, описана з використанням лише одного джерела – фейсбук-сторінки згадуваного депутата. І хоча він закидає військкоматові недбалість, називаючи конкретну людину, яка відповідальна за помилку, позиції другої сторони в публікації немає.

Використання дражливих тем для піару та реклами

Частина матеріалів, у яких не дотримано балансу думок, мають ознаки замовного характеру. Особливо це характерно для публікацій черкаських видань. Зокрема, «Прочерк»: «Голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко перевірив, як відбувається зведення оборонних укріплень на сході країни», «Про те, як черкаська династія інженерів перетворилася на військово-волонтерську, розповідає на своїй сторінці у «Фейсбуці» голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко», «Виконуючий обов’язки начальника Управління ДСНС області, полковник служби цивільного захисту Сергій Озеран під час зустрічі з колегами подякував їм за відданість присязі, професіоналізм та висококваліфіковану роботу, яка отримала високу оцінку від керівництва штабу АТО та місцевих органів влади», «Новий очільник району 5 місяців був у зоні АТО прикордонником» тощо). Апофеозом використання теми збройного конфлікту з рекламною метою є публікація видання «Прочерк» «Наші чоловіки, які йдуть до зони АТО, заморожують сперму», маркована як реклама.

У іншому черкаському виданні, «Вчасно», в матеріалі «Народний депутат Олег Петренко у своєму “Фейсбуці” поділився власними думками стосовно так званої дімілітаризації важливого стратегічного об’єкта поблизу Маріуполя» викладено емоційну цитату нардепа, яка не має жодної інформаційної важливості для суспільства. Депутатові присвячені й інші публікації: «Народний депутат України від 194 виборчого округу Олег Петренко провідав рідний йому батальйон “Азов”, у складі його воює багато черкащан», «Народний депутат Олег Петренко підкреслив, що аналогічні центри потрібно відкривати у всіх областях України і він готовий активно включитися у вирішення проблем АТОвців, у тому числі, і на законодавчому рівні» тощо. Низка матеріалів подібної тональності присвячена місцевій владі: «Матір розчулила синова посмертна відзнака. Як міській, так і обласній владі вона подякувала за постійну підтримку й турботу. Тепер жінка мріє, аби Євгенові присвоїли звання Героя України».

В обох аналізованих сумських виданнях опубліковані ідентичні матеріали, що просувають громадський рух «Патріоти України» («Ми всі – Патріоти України»). При цьому, якщо в «Панорамі» він опублікований під псевдонімом І.Д. як редакційний, то в «Данкорі» – із позначкою «реклама». У матеріалі наведені цитати декількох бійців добровольчих батальйонів, а також – на рівні з ними – сумського політика Миколи Полілуя, який у бойових діях участі не бере. Ще один матеріал, так само опублікований в обох виданнях – «Патріоти України» відправили медикаменти добровольцям», також позначений як реклама у «Данкорі» й містить приписку-«оголошення»: «В Окружному адміністративному суді України відбулося чергове засідання у справі «Патріоти України» проти НКРЕ КП», в якій сумські «Патріоти України» вимагають скасувати антинародні тарифи на газ. Сумчани подали до суду заяву з вимогою на час розгляду справи зупинити їх дію, бо вони спірні, справа – в суді, та попри все населенню вже зараз нараховують плату за цими тарифами. Суд розглянув заяву поза робочим часом і відмовив у її задоволенні. Легітимність цього рішення викликає сумніви». На ілюстраціях до матеріалу зображений той-таки Микола Полілуй. Таким чином підтримку військових та волонтерство сумський політик використовує як своєрідний локомотив для власного політичного піару.

Закарпатське видання «ПроЗахід» опублікувало матеріал із посиланням на обласну державну адміністрацію про зустріч голови ОДА з захисниками Донецького аеропорту: «Вчора, 12 травня, голова Закарпатської ОДА Василь Губаль поспілкувався з двома закарпатськими “кіборгами” — Миколою Миньо та Романом Трубіним. Ці відважні чоловіки — одні з тих, хто боронили Донецький аеропорт та захищали Україну в інших гарячих точках. Микола Миньо на зустрічі розповів, як вирушив разом зі своїми хлопцями у 80-ту бригаду і воював на передовій. Василь Губаль зауважив, що ці двоє військових — справжня гордість української армії і перед їхньою мужність потрібно схиляти голову». Матеріал не лише не має жодної інформаційної цінності, але й перенасичений некоректною оцінковою лексикою, перенесеною з прямої мови в непряму (авторську). До того ж, він проілюстрований двома однаковими фотографіями голови ОДА. Інший матеріал цього ж видання – про зустріч голови обласної ради з «родинами Героїв»: «Присутні члени родин зазначили, що головна проблема – вони не отримали від держави житла. Досі на Пагорбі Слави на могилах воїнів не встановлено пам’ятних знаків. Нещодавно їм вдалося нарешті отримати земельні ділянки в Ужгороді. Також діти цих родин звільнені від оплати в дитсадках та за харчування навчальних закладах. Водночас вони висловили вдячність, що обласна влада чує їх проблеми та на місцевому рівні допомагає вирішувати щоденні проблеми».

Використання інформації з недостовірних джерел

Здебільшого джерелом інформації для публікацій на досліджувані теми є повідомлення інформаційних агентств, прес-релізи та прес-конференції, публікації інших ЗМІ (не лише українських, але й російських і навіть тих, що виходять на окупованих територіях). В абсолютній більшості випадків факти, викладені в таких публікаціях, відтворюються без перевірки. Порівняно більше власних матеріалів із тематики волонтерів, переселенців та демобілізованих.

Тривожним є той факт, що більшість видань вільно використовують інформацію, отриману з соціальних мереж та блоґів, не перевіряючи її. До прикладу, у львівському виданні «Високий Замок» 11 із 297 публікацій, присвячених досліджуваним темам, відтворюють неперевірену інформацію з соцмереж; на сайті ZIK, що позиціонується як інформагенція, протягом травня вийшло понад 60 таких матеріалів.

В одному з них, наприклад, зустрічаємо таку цитату (про начебто вбитих на окупованій території дівчат): «Вони відсвяткували 9 травня і їхали додому приблизно о пів на дванадцяту ночі. Мудаки з комендатури (їх було троє) відкрили по них вогонь. Просто так. Може, машину хотіли віджати. Ну, це не важливо. Загалом, постріляли. Двох дівчат більше немає і хлопець однієї з них (він ополченець) сьогодні вкоротив собі віку, не витримавши втрати дівчини», – написав адміністратор в паблику «Сніжнянські новини» в соціальній мережі «ВКонтакте». Жодних ознак того, що редакція бодай спробувала перевірити інформацію з соцмережі, в матеріалі немає.

Черкаське видання «Вчасно» загалом півтора десятка разів посилається на соціальні мережі, повідомляючи важливі, зокрема й конфліктні новини, що стосуються досліджуваних тем: «Наразі в Черкаському районі на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення РДА перебуває 290 учасників АТО, із них тільки 44 мають посвідчення учасника бойових дій.  Таку статистику на своїй сторінці у “Фейсбуці” наводить голова Черкаської РДА Костянтин Омаргалієв». Зауважмо, що навіть офіційні особи не несуть жодної відповідальності перед законом за достовірність дописів на своїх сторінках у соціальних мережах.

У матеріалі Мукачево.нет «Випускникам ужгородських ВНЗ разом з дипломами вручатимуть і повістки?» єдине джерело інформації – допис у фейсбук-групі: «Про це в групі «Ужгород» у Фейсбуці написав представник одного з училищ міста Ужгорода. «За інформацією обласного департаменту освіти і науки на свято вручення дипломів випускникам нашого училища (та й інших навчальних закладів) хочуть прийти представники військкомату для вручення юнакам повісток. Наразі є лист, у якому департамент просить повідомити час та дату проведення урочистостей», – написав чоловік». Автори новини не називають ані прізвища автора, ані назви училища; не дають і посилання на допис, тож читачі не мають змоги побачити джерело. З огляду на те, що для закарпатських видань ухилення від мобілізації є надзвичайно актуальною темою, така інформація могла викликати бурхливу реакцію громади. Інше закарпатське видання, «ПроЗахід», публікує з посиланням на соціальні мережі інформацію про поранення і загибель бійців, не шукаючи підтверджень в офіційних джерелах, що є грубим порушенням стандартів висвітлення бойових дій.

Кричущим порушенням не лише стандартів, але й професійної етики є публікація «ПроЗахід» «Як на Волині колишня санітарка “відмазує” хлопців від армії», створена за матеріалами видання «Під прицілом»: «У соцмережах пишуть про колишню медпрацівницю, санітарку з ковельської лікарні, яка “за винагороду” “відмазує” юнаків від служби в армії. Після отримання грошей шахрайка зникає з ними. Називають навіть її — це, мовляв, Остапчук Наташа. Вона обіцяє хлопцям “відмазати” від армії за “всього” $500. Принаймні двоє таких попалися на її вудочку». Ані видання-першоджерело, ані закарпатський сайт, що републікував інформацію, не перевірили, наскільки справедливими є звинувачення на адресу людини, яку назвали шахрайкою, а надто не надали їй слово для захисту.

Авторка матеріалу «Герои не умирают: Сумщина простится с Сергеем Грибеником» у сумській «Панорамі» Тетяна Голуб бере на себе як оцінку ефективності ведення бойових дій («Батарея, в которую был зачислен Сергей Грибеник, воевала мужественно и очень результативно. Настолько, что противник открыл на «9-ку» настоящую охоту»), так і звинувачення найвищого військового керівництва у зраді: «По причине головотяпства или откровенной сдачи национальных интересов высшим командованием, базовый лагерь 9-й батареи долгое время дислоцировался близ с. Победа Ново-Айдарского района Луганской области». При цьому журналістка не наводить жодних джерел свого експертного знання. Некомпетентні емоційні оцінки, часто запозичені з соціальних мереж – одне з головних джерел упереджень, що поширюються у ЗМІ.

Порушення принципу використання конфліктно нейтральної лексики

Некоректні означення та оцінкові судження дуже часто містяться у цитатах із офіційних повідомлень прес-служб Антитерористичного центру, Ради національної безпеки і оборони, Генеральноштабу та інших офіційних органів. Зокрема, бойовиків так званих «ДНР» і «ЛНР» у публікаціях дніпропетровського агентства «Мост» названо «варварами двадцять первого века», «российско-террористическими войсками», «преступниками», «захватчиками», «злоумышленниками», «главарями бандитов», «коллаборационистами», «терористами», українських військових – «нашими», «нашей стороной», «нашими боевыми побратимами», «героями» тощо. Такі означення фігурують як у цитатах прес-офіцерів АТЦ, так і в авторському тексті. У черкаському «Вчасно» зустрічаємо формулювання «агресор і його найманці», у закарпатському «ПроЗахід» – «терористичні війська».

У черкаському виданні «Прочерк» ідеться про «присвоєння цих нагород за проявлений героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави»; «війна, яка йде на сході, є вітчизняною, визвольною, і перемога в ній буде за Україною, бо за нею Бог і правда». Черкаський сайт «Вчасно» називає «героями» не лише всіх загиблих під час бойових дій, незалежно від обставин загибелі, а й живих учасників конфлікту: «Це – гідний син свого народу. Він проявив не менший патріотизм і силу духу, аніж визволителі в роки Другої світової війни. Євген – герой нового часу»; «Забуті владою, визнані народом, нагороджені Богом. Патріарх Філарет вручив нагороди артилеристам Добровольчого українського корпусу “Правий Сектор”. У найтрагічніші дні боїв за Донецький аеропорт, вони своїм героїзмом рятували життя «кіборгам». У цьому ж виданні зустрічаємо заголовок «У Черкасах нагородять героїчно загиблих героїв відзнаками та грошовими преміями».

Трапляються «российско-террористические войска» і в публікаціях одеського видання «Думская»; текст новини цього видання про загибель військовослужбовця з Одеси, побудованої на неперевіреному повідомленні анонімного джерела, закінчується фразою «Вечная память павшим за свободу и независимость Родины!». Натомість, одеське видання «Таймер» використовує означення «повстанцы», «вооружённые силы ДНР», «подконтрольная Киеву территория» та «правительственные войска». Наприклад: «Жители Мариуполя сообщают о том, что вечером 27 мая артиллерия правительственных войск, расположенная в окрестностях города и на его территории, вела массированный обстрел позиций сил самопровозглашённой ДНР, по предварительной информации ключевой целью было многострадальное Широкино». У новині про загибель одного з лідерів сепаратистів Олексія Мозгового вбитого називають «один из наиболее популярных полевых командиров самопровозглашённой ЛНР». Характерною для цього видання є форма «в Донбассе» (нормативна – «на Донбассе», адже це не країна, а місцевість).

Зафіксовано багато випадків, коли оцінкова, некоректна лексика використовується в цитатах офіційних осіб або громадських діячів. До прикладу, ZIK цитує Юрія Касьянова: «Казус беллі – це нічний обстріл Донецька з боку Ясинуватої, Макіївки; вчорашній вечірній обстріл селища Гольмівський з іншого боку Горлівки. Це постійні криваві провокації «ополченців», вбивство артилерійським вогнем мирних жителів, щоб спровокувати у живих люту ненависть до «укропів-карателів». Підготовка до війни закінчується».

Часто трапляються формулювання, що висміюють або принижують представників окупаційної адміністрації або лідерів бойовиків. До прикладу, у «Високому Замку» (Львів) вийшов матеріал із заголовком «Кримська прокурорша «няша» повідомила про затримання бійця «Азову». Це видання також використовує формулювання «хлопці» та «наші хлопці», ба, навіть «українські воїни-укропи» на позначення українських військових.

Не є поодинокими публікації, в яких вимушених переселенців із окупованих територій називають біженцями. В одеському виданні «Думская» бачимо публікацію «Женский монастырь в Одесской области уже готов принять полсотни беженцев с востока Украины», але особливу увагу слід звернути на матеріал «СБУ накрыла вечеринку сотрудника религиозной организации: нашли торт с флагом «ДНР», пистолет и беженок легкого поведения», що вийшов у цьому виданні: «Гости подарили виновнику торжества большой торт с изображением герба и флага террористической организации «ДНР», а также флага России. В ответ мужчина накрыл стол с дорогими импортными напитками и пригласил на праздник десяток девушек, предоставляющих сексуальные услуги. При этом он высказал довольно нестандартное желание, заказав жриц любви, являющихся переселенками из Донецкой области».

Проте часто вживання слова «біженці» є звичайною помилкою. Наприклад, у черкаському «Вчасно»: «Бійці АТО та біженці зі Сходу об’єдналися та висадили символ єдності. Калинову алею у селі Дубова, що на Уманщині присвятили пам’яті борців за незалежність України» (в іншому матеріалі цього видання пояснено, що переселенців називають «біженцями зі Сходу», бо вони «вимушені були втікати від війни»).

Мова ворожнечі та демонізація противника у публіцистичних матеріалах

Деякі видання, навіть намагаючись формально дотримуватись стандартів висвітлення дражливих тем у новинах, не обмежують у застосуванні мови ворожнечі та некоректних оцінок своїх колумністів і блогерів. 28 травня у публікації дніпропетровських «Лиц» читаємо: «ДыНэРо на весь мир показало истинную сущность, скрывающуюся под гордыми названиями ополченцы и борцы за независимость… сущность обычных алкоголиков, наркоманов и мародеров», а мешканці окупованих територій названі «домбабвийцами». 19 травня: «Самый мудацкий блокпост при въезде в Лисичанск. Наглые, расфуфыренные, как павлины, самодовольные менты, которым самое место на передовой» (на позначення бойовиків у матеріалі використане некоректне слово «сепары»). 14 травня в одній із колонок видання трапилась фраза: «Почему в Одессе так быстро и решительно сожгли любителей «русского мира», мне объяснил одесский маршрутчик».

Львівський «Високий Замок», переказуючи публікацію блогера «Злого одесита» у своїй новині, цитує його допис: «скільки ви бачили донбаських «шахтарів і трактористів», які, пройшовши таке пекло, повернулися в стрій?». ZIK із недостовірним посиланням на соціальні мережі повідомляє про начебто створений російськими військовими під Маріуполем центр вишколу бойовиків, «що рівень підготовки цих людей низький, а програма в навчальному центрі дуже поверхнева, тому вони так і не зможуть стати досвідченими бійцями». В іншій публікації цього видання процитований тогочасний голова Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль: «Ми створюємо для музикантів усі умови й долучаємо їх до Дня Перемоги 9 травня. А в так званій «ЛНР» задовольнятимуться другосортною російською попсою і гармошкою з балалайкою».

Особливо багате на мову ворожнечі та пропагандистські штампи одеське видання «Таймер»: «нашим детям и внукам придётся еще много лет работать, чтобы вернуть «доброму» Западу его многочисленные еврокредиты, разворованные и растраченные на никому не нужную братоубийственную войну», «Прозападным «очильныкам» обновлённой на Майдане украинской нации не нужны люди, способные самостоятельно анализировать происходящее, трезво оценивать все «здобутки» и «перемоги», имеющие собственное мнение по тем или иным вопросам. Нет, нужно тупое и безмозглое стадо, донельзя оболваненное собственным эфемерным величием и ненавистью к «москалям», свободное лишь в одном аспекте — петь гимн, кричать лозунги и размахивать флагом», «Жители Юго-Востока в большинстве своем сделали правильный выбор — и поплатились за это сотнями поломанных и безвременно прервавшихся жизней» тощо («блог Диментія Ворошилова»).

У публікації черкаського сайту «Вчасно» «Троє чоловіків з Черкащини потрапили до бази сепаратистів» розпалюється ворожнеча до невизначеного кола людей, яких можна запідозрити в сепаратизмі: «Сайт створено небайдужими українцями, він спрямований на інформування громадян про те, хто причетний до подій, які відбувалися в містах України, коли організовувалися мітинги з сепаратистськими гаслами і прапорами РФ. Частина цих людей уже знаходиться або за межами нашої країни, або приймає участь у бойових діях на Сході України, прийнявши сторону терористів і бойовиків. Але ще чимала частина залишається поряд з нами, їздить з нами в одному громадському транспорті, працює і тихо ненавидить все те, що для нас зветься Батьківщина, – зазначають на сайті».

12 травня у закарпатському виданні Мукачево.нет вийшла публікація «Закарпатські кіборги: В АТО сепаратистів ми не бачили, там воюють кадирівці і казаки». У тексті новини, традиційно для цього видання надто стислої, ця теза має такий вигляд: «Закарпатські кіборги-десантники Микола Миньо та Роман Трубін, розповіли сьогодні журналістам деталі перебування на вишці Донецького аеропорту. «Сепаратистів там не було – всі люди серйозно підготовлені та озброєні. Одразу видно, що це не прості жителі. Ми особисто бачили, що з російської сторони проти нас воюють кадирівці, казаки. Форма у них спеціальна «невидимка», у тепловізор їх не було видно, тому захищатись було особливо складно», – зазначили бійці». Сама по собі практика приписування прямої мови відразу двом людям є маніпулятивною; вочевидь ідеться про фразу, вирвану з контексту, з якої автори роблять хибний висновок, що герої публікації взагалі (а не лише під час перебування в Донецькому аеропорту) не бачили у зоні конфлікту сепаратистів.

Ретрансляція новин і пропагандистських меседжів окупаційних ресурсів

Намагаючись висміювати дії влади самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» та окупованого Криму, підкреслювати абсурдність і карикатурність ситуації на цих територіях, засоби масової інформації виступають мимовільними агентами тамтешньої пропаганди. При цьому вони часто цитують пряму мову ватажків сепаратистів. Наприклад, дніпропетровські «Лица» 1 травня публікують зі скороченнями інтерв’ю Павла Дрьомова російському виданню «Спектр». 16 травня у виданні з’являється «кумедне» відео коментарів Павла Губарєва російським журналістам, супроводжуване в’їдливим коментарем; у той самий день із посиланням на міністра так званої «ДНР» виходить новина про ухвалення в самопроголошеній республіці закону «Про оборону». 20 травня «Лица» публікують новину про намір «ДНР» узяти участь у чемпіонаті з футболу серед невизнаних держав, 21 травня – про створення мобільного оператора «Феникс», 22 травня – про випуск у «ДНР» своєї кока-коли. Інша публікація розвінчує «казнь ополченца и его беременной жены, предположительно батальоном «Донбасс», наводячи відеозапис; також 10 травня на сайті «Лица» з’явився 30-хвилинний пропагандистський відеофільм про Донбас, знятий у Росії.

В усіх випадках видання нарочито дистанціюється від предмету публікації за допомогою лапок («закон», «правительство», «республика») або формулювань «так называемый», «фейковый» тощо. Подекуди це жодним чином не змінює змісту, наприклад: «В Макеевке и пригородах Донецка террористы проводят масштабные «фильтрующие мероприятия» по поимке «шпионов», «диверсантов», «украинских партизан и подпольщиков» («Лица», 10 травня). Водночас факти з сепаратистських медіа відтворюються без перевірки; також у публікаціях наведена пряма мова представників самопроголошеної адміністрації «ДНР» і «ЛНР». Схожі приклади зафіксовані у «Високому замку» (Львів) – наприклад, публікація від 2 травня «Захарченко відмовився проводити вибори за законами України і «віддавати» кордон» містить цитати Олександра Захарченка та побудована на матеріалах сайту «Русская весна».

Чимало ретрансльованих повідомлень сепаратистських видань зафіксовано в одеському виданні «Таймер», і то без жодного дистанціювання та лапок. До прикладу, новина про затримання російських військовослужбовців у Щасті значною мірою складається з цитат із видань «ЛНР»: «Диверсионно-разведывательная группа противника совершила нападение на наблюдательный пост отдельного разведывательного батальона Народной милиции, — сообщил первый заместитель командующего Народной милицией ЛНР Сергей Козлов. — В ходе завязавшегося боя двое наших военнослужащих — Ерофеев Евгений Владимирович и Александров Александр Анатольевич — были ранены и были взяты украинскими диверсантами в плен». В доказательство своих слов Козлов показал сотрудникам СМИ документы захваченных в плен военнослужащих, якобы удостоверающих их принадлежность именно Народной милиции самопровозглашённой ЛНР». 

На повному серйозі «Таймер» висвітлює конкурс краси в «ЛНР», цитуючи тамтешніх урядовців: «Это мероприятие проводится для того, чтобы в очередной раз доказать всему миру — в Донбассе всегда были и есть самые красивые, очаровательные и умные девушки», – заявил министр по делам семьи, молодежи, спорта и туризма ЛНР Станислав Винокуров». Новиною для одеського видання стало й рішення самопроголошеної влади дозволити мешканцям окупованої території реєструвати зброю: «Как сообщил начальник отдела разрешительной системы и лицензирования МВД ДНР Сергей Злищев, трофейное, найденное и другое оружие — всё, что калибром до 11,43 мм — будет регистрироваться». Отже, хоча мотивація дніпропетровського та одеського видань є кардинально різною, обидва вони легітимізують самопроголошені «ДНР» і «ЛНР» в українському інформаційному просторі.

Відеозвернення з сепаратистського каналу NewsFront поширює й закарпатське Мукачево.нет, повідомляючи, що до рук сепаратистів начебто потрапили списки військових із цього регіону: «У відео видно, що в книзі зазначені детальні дані про закарпатських бійців – ім’я, номер телефону, місце проживання та інформація про членів сім’ї. У відео-зверненні ДНРівців згадуються військові з Виноградова, Іршави, а також Франківщини». Таким чином видання значно розширює аудиторію пропагандистського матеріалу, який чинить психологічний тиск – а отже, допомагає пропагандистам «ДНР» досягти своєї мети. Те ж стосується і закарпатського сайту «ПроЗахід», що опублікував 9 травня фотогалерею та відео з парадів в окупованих Донецьку та Луганську.

Маніпулятивне висвітлення конфліктних ситуацій, пов’язаних із переселенцями тощо

У жодному матеріалі аналізованих видань ми не виявили агресії чи негативних упереджень щодо переселенців. Проте непоодинокими є випадки, коли темою відсутності належної допомоги або гуманного ставлення до переселенців медіа маніпулюють, імовірно, в політичних цілях. «Председатель Черкасского областного совета Валентина Коваленко распорядилась отправить мужчин-переселенцев обратно в зону АТО, в частности в Дебальцево, которое контролируется ДНР»,  – йдеться в публікації дніпропетровського видання «Мост» 21 травня. Ані правовий статус цього рішення, ані реакція на нього виконавчої влади та правоохоронних органів у матеріалі не з’ясовані, натомість, наведена розгорнута цитата голови обласної ради.

У публікації одеського видання «Таймер» від 28 травня наголос зроблений на тому, що влада виганяє переселенців із санаторію і не допомагає їм: «Напомним, что на железнодорожном вокзале «Одесса-Главная» находиться координационный центр по вопросам вынужденно перемещённых украинских граждан. Впрочем, по словам переселенцев, обращения в него особой пользы не приносят». У цьому ж матеріалі міститься хибне узагальнення думки всіх переселенців щодо завершення бойових дій у Донецькій та Луганській області («на востоке страны»).

У черкаському «Вчасно» йдеться про родину переселенців із Луганська («зі Сходу»), яка розглядає можливість повернутись на окуповану територію через відсутність роботи: «Громадський активіст і юрист Валерій Макєєв каже: проблема із працевлаштуванням як переселенців зі Сходу, так і черкасців нині постала особливо гостро. І ситуація Наталії типова. Якщо найближчим часом Наталія не знайде роботу, вона вимушена буде повернутись до Луганська, де у неї залишилась нерухомість. Про цю перспективу вона воліє не думати, але і не відкидає її». У публікації відповідальність за невтішне становище родини з Луганська перекладається на суспільство, яке начебто не дало їй роботи.

Схожу картину бачимо в публікації закарпатського Мукачево.нет: «Коли родина тільки вирішила залишитися на Закарпатті, реально відчутної допомоги від держави відчутно не було: «Кооринаційний штаб був створений, люди, ніби, працювали, але що вони робили – невідомо. І до цих пір, в принципі, ситуація не змінилася», – каже Наталія Цодікова». Чи справді саме цій родині не допомогли, і хто саме, видання не перевіряє, натомість наводить цитату, що містить хибні узагальнення:  «На самом деле, здесь в Ужгороде и на Закарпатье хватает своей ваты. Люди есть настолько пророссийски настроенные, что даже мне говорят, что я – фашист. Что из-за меня война, потому что нечего было там за Украину держаться. Здесь тоже такое есть», – каже Євген». Очевидне хибне узагальнення міститься вже у заголовку іншого матеріалу Мукачево.нет: «Закарпатці не поспішають віддавати свою техніку на потреби армії». У надто стислому тексті публікації не зазначено, хто саме відмовляється віддавати техніку і скільки таких випадків було.

Хибні узагальнення

Узагальнюючи, журналісти сприяють поширенню хибних та небезпечних стереотипів, що стосуються зони конфлікту та її мешканців. Так, створюється враження не лише про частини Донецької та Луганської областей, що є окупованими або прилеглими до лінії розмежування, а про «Схід» загалом як про зону конфлікту й небезпеки. «Сотня міліціонерів з Житомирщини вирушила на буремний схід України», – читаємо в повідомленні львівського «Високого Замку». Слово «Схід» на позначення зони конфлікту трапляється в матеріалах видання неодноразово. Використовують це слово і черкаські «Вчасно» (тут трапляється некоректне означення «східні рубежі України», хоча йдеться про лінію розмежування на українській території) та «Прочерк», і закарпатське «ПроЗахід». Мукачево.нет повідомляє: «12 бійців, які загинули захищаючи Батьківщину на Сході країни, стали почесними громадянами міста. Опісля, пам’ять та подвиг героїв вшанували хвилиною мовчання». У публікації сумської «Панорами» «Восток Украины: новая реальность» під слово «Восток» маються на увазі окуповані території. Телепрограма на сумському телебаченні про зону бойових дій, згадувана у матеріалах «Данкора», має характерну назву «Дорога на схід».

У низці публікацій «Високого Замку» участь у бойових діях або навіть перебування військовослужбовців в зоні конфлікту автоматично прирівнюється до героїзму. Водночас у багатьох матеріалах, наприклад, сайту ZIK акцентовано на протиставленні військового керівництва та волонтерів; до прикладу, новина «Мобілізовані вчаться захищати Україну у домашніх капцях та джинсах» від 24 травня містить узагальнення «У Міністерстві запевняють, що днями усі мобілізовані будуть одягнуті і взуті. Але ні хлопці з передової, ані мобілізовані у це не вірять, тож купують за власні гроші або сподіваються на поміч волонтерів».

Матеріал сайту ZIK, створений із використанням публікації ТСН.ua, викриває «зрадників» поміж місцевого населення прифронтової зони: «Переважна частина з тих людей, які тут залишилися, це люди похилого віку і за великим рахунком пред’явити їм нічого. Але українські бійці підозрюють, що саме це місцеве населення точно наводить ворожу артилерію на українські позиції. Те що така співпраця між бойовиками та цивільними існує, майже в кожному секторі для українських військових не новина. Навіть відомі розцінки за зраду: кілька сотень гривень – за «злив» позицій, тисяча – у разі влучання у «засвічену» ціль. Те, що ворожі снаряди прилітають на подвір’я односельців, зрадників мало турбує. Не обходить їх і те, що осколками вбиває та калічить їхніх багаторічних сусідів». Заголовок цього матеріалу – «В зоні АТО цивільні за гроші «здають» позиції сил АТО» – сам по собі є небезпечним і некоректним узагальненням. Натомість, у публікації сайту «Думская» можна побачити узагальнення протилежного змісту: «Поддержка местного населения придает силы. Сразу после того, как мы установили украинский флаг, к нам начали приходить жители окрестных сел, приносить яйца, молоко и другие гостинцы».

Узагальнену характеристику мешканцям зони бойових дій дає «Вчасно» в публікації, створеній на матеріалі запису місцевого депутата в «Фейсбуку» про поїздку на передову: «Шкода, але російська пропаганда робить свою справу. Я побачив людей, які говорили штампами російської пропаганди. На жаль, але у декого з них відсутнє поняття Батьківщини, рідної землі. Вони не розуміють, що зараз українці борються на своїй, Богом даній землі, за свою землю, за свої права, за свою свободу. У багатьох з них одне бажання: вони хочуть, щоб війна закінчилася. І байдуже, хто стоятиме на блокпостах біля їхніх населених пунктів». Щоправда, пізніше депутат Руслан Зоря додає: «є значний відсоток тих, хто підтримує українську армію. Діти кричать «Слава Україні», коли проїжджає колона техніки, дехто роздає жовто-блакитні стрічки. Правда робить це крадькома, щоб не дай Бог хтось не побачив з місцевих». Усі ці оцінки, засновані на фрагментарних враженнях, за допомогою ЗМІ перетворюються у стереотипи про мешканців прифронтової зони.

Поширеними є узагальнення, що змальовують усіх українських військових як патріотів. «Солдати ввічливі, сповнені патріотизму до рідної Батьківщини, горді тим, що їм готується достойна зміна», – йдеться в матеріалі черкаського видання «Вчасно» про відвідини випускниками шкіл військової частини. «Наші хлопці зачекалися, сепаратисти чи наймані бійці, як їх там краще назвати, не гребують застосовувати важку зброю, зброю, заборонену умовами Мінських переговорів, але… Ми готові боронити наше в будь-який момент. Ми тут всі Патріоти України», – цитує бійця добровольчого куреня УНСО анонімний автор сумської «Панорами».

Подекуди хибні узагальнення стосуються суспільства, яке, на думку журналістів, не досить активно реагує на потреби фронту. «Сумчане переключаются на свои частные, бытовые проблемы, в то время как боевые действия на востоке Украины продолжаются и наши земляки, как и прежде, принимают в них активное участие», – пише в матеріалі «Волонтерство в Сумах на грани выживания» авторка сумського видання «Данкор». В іншому матеріалі цього видання зазначено: «В Научной библиотеке УАБД 28 мая показали украинский документальный фильм «Аэропорт». Показали его с целью воспитания патриотизма у сумчан, а также напомнить, что в стране идет война». Ті самі мотиви бачимо в публікації «Черкаську волонтерку обурює, що люди продовжують жити безтурботним життям на фоні війни» онлайн-видання «Вчасно». Цитуючи сторінку волонтерки в соціальній мережі, черкаське видання наводить її цитату: «Чоловіки! Хлопці! Студенти! Школярі! Мені 18 років. Свій наступний День народження, ймовірно, проведу, на «сухих» борщах. Чи не здається вам, джентльмени, що ви занадто довго ховалися за моєю спиною?».

У матеріалі Мукачево.нет зустрічаємо узагальнення, що стосується демобілізованих бійців, деякі з яких, за словами неназваних журналістів, торгують амуніцією, отриманою від волонтерів: «Як зазначають журналісти, підторговують в основному військові, які зазнали демобілізації, або знаходяться вдома на лікуванні». Із матеріалу не зрозуміло, ані хто озвучує таку інформацію, ані звідки це відомо, ані наскільки частими є подібні випадки – власне, в новині йдеться про один.

Резюме

Проблеми висвітлення дражливих тем, пов’язаних із збройним конфліктом на Донбасі, окупацією Криму та наслідками цих подій, коріняться здебільшого у непрофесіоналізмі, недотриманні стандартів, невисокій планці якості, вторинності та некритичному підході до джерел інформації. Як і в усіх інших конфліктних темах, тут критично бракує балансу думок та перевірки фактів. До ключових проблем, породжених недбалістю та недотриманням стандартів, належать також використання недостовірних джерел, ретрансляція меседжів та публікацій російських та сепаратистських медіа,  публікація прихованої реклами та піару політиків, чиновників і комерційних компаній, що використовують дражливі теми у власних інтересах.

Друга група проблем пов’язана з упередженнями та, можливо, нерозумінням журналістами специфіки висвітлення конфліктів. Головна проблема тут – порушення принципу використання конфліктно нейтральної лексики. Значною мірою некоректна лексика потрапляє до журналістських матеріалів із офіційних повідомлень, прес-релізів та публічних заяв офіційних осіб. Спорідненою проблемою є мова ворожнечі, зокрема у блоґових та колумністичних матеріалах. Здебільшого вона спрямована проти сепаратистів та Росії. Також помітною тенденцією є маніпулятивне висвітлення тем, пов’язаних із переселенцями та волонтерами, що часто плекає в аудиторії комплекс провини. Нарешті, надзвичайно поширеною проблемою є хибні узагальнення, що плекають упередження щодо мешканців зони конфлікту тощо.

Моніторинг проведений у межах проекту «Конфлікт у медіа і медіа в конфлікті» Школи журналістики Українського католицького університету та Львівського медіафоруму. Автори дослідження: 

23v Марина Довженко

404699_10151242946440873_832509299_n Отар Довженко

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone