Наші дисиденти. 11 розмов із борцями за права людини

Оновлено: 10.02.2017

У листопаді 1976 року десятеро українських дисидентів створили Українську Гельсінську групу. Невдовзі її члени та прибічники поплатились за відданість правам людини свободою, здоров’ям, а деякі й життям. У листопаді 2016 року співзасновник УГГ, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович зібрав  у Львові людей, причетних до створення та роботи групи. Водночас в УКУ відбувся другий Кримський форум правозахисників і колишніх політв’язнів. Студенти Школи журналістики УКУ записали одинадцять інтерв’ю з учасниками зустрічі, дисидентами та правозахисниками з України, Росії, Вірменії, Литви, Естонії, США та Польщі.  

Василь Овсієнко

Член Української Гельсінської групи. Публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи.

prokaza  Дар’я Проказа 

Сорок років тому, в листопаді 1976-го, була створена Українська Гельсінська група (УГГ). Сміливі люди, що заповзялися змусити радянську владу дотримуватись зобов’язань щодо дотримання прав людини, невдовзі заплатили за це свободою, а дехто – життям. “Особливо небезпечний рецидивіст” Василь Овсієнко, який відсидів тричі, привіз на зліт дисидентів з нагоди сорокаріччя УГГ в Українському католицькому університеті в’язку ключів. Один із них – від карцера, де загинув Василь Стус. Говоримо з Василем Овсієнком про значення УГГ для української незалежності, про те, як Порошенко пообіцяв називати війну на Донбасі, і про Путіна, який перетворить Трампа на Рейгана >>> Історична правда

Стасіс Каушиніс

Литовський правозахисник. Керівник Фонду сприяння захисту громадян.

zalievskaВалерія Залєвська

Литовец Стасис Каушинис присоединился к правозащитному движению буквально со школьной скамьи. Теперь он возглавляет Фонд содействия защите граждан, который помогает бороться за права человека в соседней Беларуси. Стасис часто бывает в Украине, и вместе с другими представителями литовских неправительственных организаций ищет возможности содействовать нашей стране в сопротивлении российской агрессии. Мы разговариваем во Львове, куда Стасис Каушинис приехал на собрание диссидентов и правозащитников в честь сорокалетия Украинской Хельсинкской группы >>>>

Паруйр Айрікян

Вірменський дисидент радянських часів, лідер підпільної Національної об’єднаної партії Вірменії. Опозиційний політик.

circle  Катя Мячіна

В девятнадцать лет Паруйр Айрикян стал главой подпольной партии, которая сыграла критическую роль в развале Советского Союза. Он едва стал совершеннолетним, когда его впервые арестовали и на четыре года закрыли в лагере строгого режима. Он удивился. Он был уверен, что его просто расстреляют. В заключении он провел семнадцать лет. Когда всем остальным политзаключенным объявляли амнистию, его лишили советского гражданства и депортировали в Эфиопию. Его поддерживали американские конгрессмены и президенты. На его жизнь покушались. Его пытались сломать. Он не сломался. Айрикян для Армении – символ диссидентского движения и борьбы за свободу от империи. Он возглавляет оппозиционную партию «Национальное самоопределение», противостоящую пророссийской власти. И хотя империя пока что побеждает, Паруйр Айрикян вот уже пятьдесят лет не изменяет принципу, который принял для себя как неоспоримый закон, будучи ещё совсем молодым: Армения должна быть независимой. Любой ценой>>> LB.ua

Ізабелла Хруслінська

Польська журналістка, письменниця, редакторка. Активна учасниця польсько-українських культурних діалогів.

  Олег Будзінський

Яцек Куронь був людиною з дуже позитивним підходом до історії України і українців, але з другого боку – це було знання справжньої історії України, політичних процесів, які відбувалися в Україні, геополітичних змін. Можу тільки припускати, але мені здається, що особливість Куроня полягає в тому, що він не обмежувався до пасивного сприйняття українства, а завжди був готовий пояснювати кожному (в т. ч. і багатьом супротивникам), чому не потрібно конфліктувати з Україною. Він умів мирити суперечки, показати площину, на якій можна зустрітися, поговорити і прийняти виважене рішення>>> Збруч

Олесь Зарецький

Український культуролог, мовознавець, громадський діяч. Син Алли Горської.

protsenko120 Яна Проценко

Олесь Зарецький народився за рік по смерті Сталіна. Він пішов до школи тоді, коли його мати, художниця Алла Горська, активно включилась у рух українських шістдесятників “Сучасній молодій людині важко уявити ту атмосферу, – згадує він про часи свого дитинства і юності. – Ностальгійні уявлення про те, що тоді нібито було краще, не відповідають дійсності. Ми майже не працювали – то комсомольські збори, то цивільна оборона, то політзаняття, то виїзди до колгоспу, то військова підготовка. Напружене, ідеологізоване життя. Всюди були черги, навколо хамство, не кажучи вже про тотальний кадебістський контроль>>>Історична правда

Вардан Арутюнян

Вірменський правозахисник. Керівник Центру прав і свобод.

hlushchenko  Катерина Глущенко

«Україна й Вірменія далекі не через географію. Вони йдуть у різні боки: ви – до Європи. Я радий за вас, бажаю вам великих і швидких кроків. Але Вірменія – навпаки: в найкращому разі тупцює на місці, а в найгіршому – йде на схід», – говорить вірменський дисидент і політв’язень радянського періоду, правозахисник, керівник Центру прав і свобод Вардан Арутюнян. До України він приїхав на зліт дисидентів, організований Українським католицьким університетом у Львові з нагоди сорокаріччя Української гельсінської групи. Розмова з ним – спроба зрозуміти причини й наслідки, спрогнозувати вихід зі становища, в якому опинилась Вірменія сьогодні>>> LB.ua

Богдан Горинь

Український дисидент радянських часів. Журналіст, мистецтвознавець, політичний діяч, народний депутат 1 і 2 скликань.

bida Олеся Біда

Братів Богдана, Михайла й Миколу Гориня підготувала до спротиву радянській владі сімейна історія та батькові настанови. Зараз вісімдесятирічний Горинь називає проголошення незалежності України найбільшим досягненням дисидентів, проте попереджає, що збереження здобутків залежить від нинішніх реформ>>> Історична правда

Калью Мятік

Естонський дисидент радянських часів. Співзасновник Партії національної незалежності Естонії.

lysenko  Юлія Лисенко

Півжиття тому, у грудні 1974 року, естонського інженера Калью Мятіка заарештували. Його звинувачували в антирадянській діяльності в лавах підпільного Демократичного руху Естонії. Вирок – шість років пермських таборів. Зараз Мятіку 84, і він приїхав до Львова на зустріч із своїми табірними товаришами, зокрема й українськими дисидентами.

«Мені було вісім років, коли радянська влада прийшла в Естонію. Згодом, коли я подорослішав, дізнався про злочини більшовиків. Про те, що мого дядька розстріляли комуністи, а батька хотіли заарештувати та, напевно, також розстріляли б, а мене відправили б до Сибіру як сина ворога народу. Тоді, напевно, я не був би зараз живий», – розповідає Мятік. Каже, що подіяла на нього і брехня комуністів: «Комуністична ідеологія мала значно більший вплив на людей, ніж нацистська, бо була отрутою, яку називали ліками. Нацисти теж брехали, але значно менше. Тих, хто боровся проти німецьких окупантів, Ґеббельс називав партизанами. А Путін сьогодні кличе борців проти російських окупантів терористами»>>> Збруч

Тетяна Янкелевич

Дослідниця історії холодної війни. Співробітниця Центру російських та євразійських досліджень імені Дейвіса при Гарвардському університеті. Дочка Олени Боннер та Андрія Сахарова.

drapak  Михайло Драпак

Татьяна Янкелевич разделила судьбу своей матери Елены Боннэр и отчима Андрея Сахарова. В конце 1970-х её исключили из университета. В 1977 ей удалось выехать в США, и когда Сахарова и Боннэр отправили в Горький без права выезда, Татьяна надолго потеряла с ними связь. Даже не знала, живы ли они. Сейчас она – специалист по истории холодной войны Центра международных исследований имени Уэзерхеда, сотрудница Центра российских и евразийских исследований имени Дэвиса при Гарвардском университете. Она уверена, что Сахарову и Боннэр в их борьбе с давлением советской власти помогло стремление «быть достойным своей судьбы». Деятельность диссидентов, по её словам, дала импульс большим изменениям в России, однако непоследовательная позиция российского общества и заигрывание Запада с Кремлём привело к тому, что времена борьбы с инакомыслием вернулись>>> LB.ua

Ірина Кізілова

Російська правозахисниця. Співробітниця пермського осередку правозахисної організації «Мемориал».

mashkin  Владислав Машкін

«Пермь-36» – исправительно-трудовая колония строгого режима, построенная в 1946 году. Место, куда советская власть отправляла многих диссидентов за «преступления против государства». Здесь сидели Левко Лукьяненко, Олесь Бердник, Владимир Буковский, Натан Щаранский, Глеб Якунин. Здесь погибли Василь Стус и Валерий Марченко. Когда советский режим пал, активисты международной правозащитной организации «Мемориал» восстановили колонию и создали на ее месте музей истории политических репрессий. Колония служила для напоминания о зверствах былого режима двадцать лет, пока не понадобилась новому. По словами правозащитницы Ирины Кизиловой, в прошлом координатора и организатора музея «Пермь-36», был проведен классический рейдерский захват. Колонию сперва хотели уничтожить, но передумали и начали использовать в пропагандистских целях на пути к ресталинизации общества.

Мы говорим с Ириной Кизиловой во Львове, куда она приехала на второй Крымский форум, организованный Украинским католическим университетом. Форум посвящен соблюдению прав человека на постсоветском пространстве, а поскольку он совпал с сорокалетием Украинской Хельсинской группы, в нем приняли участие многие политзаключенные советских времен. Теперь посетителям музея «Пермь-36» рассказывают о том, как хорошо этим людям сиделось в ГУЛАГе>>> Крым.Реалии

Олександр Подрабінек

Російський дисидент радянських часів. Правозахисник. Співробітник «Радіо Свобода».

sivets  Ліза Сівєц

Дисидент і правозахисник Олександр Подрабінек книжку «Каральна медицина» написав 40 років тому — тоді, коли радяньська машина працювала на повну потужність. Книга про використання психіатрії в СРСР як репресивного методу спершу вийшла у самвидаві, а 1979 року її видали у Нью-Йорку. Своєму авторові ця праця забезпечила два з половиною роки заслання до Сибіру, а потім ще майже чотири роки в колонії. Подрабінек був одним із співзасновників Робочої комісії з розслідування використання психіатрії з політичною метою при Московській Гельсінській групі. Нині він працює на «Радіо Свобода». Говоримо з дисидентом про те, як психіатрія стала інструментом розправи над незгодними>>> Збруч

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone