Коли все стає медіа: Lviv Media Forum 2018 у матеріалах наших студентів

Оновлено: 21.08.2018

Львівський медіафорум – це три дні дискусій, презентацій та майстер-класів. Щороку студенти Школи журналістики Українського католицького університету не просто відвідують події, а допомагають іншим зануритися у насичену програму завдяки конспектам виступів, інтерв’ю зі спікерами, фото і відео. Цьогоріч ми підготували понад 50 матеріалів!

День перший. Арена Львів

Інавгураційна промова «Якщо все про себе улюбленого, то як щодо решти?». Шон-Патрік Лаветт (Vatican News, Ватикан)

Навіщо ставити лайки на однакові фотографії, зроблені з одного і того ж кута, на яких зображене одне обличчя? Виникає бажання побачити, що ж знаходиться за людиною. Коли я відвідую музей або художню галерею, у мене з’являються перед очима яскраві фантазії із фільмів жахів. Тоді я починаю уявляти, що би я зробив із людиною, яка винайшла палицю для селфі >>>mediasapiens || Дем’ян Лінник

Кіно, яке нас формує. Чого потребують українці у кінозалі. Ахтем Сеїтаблаєв (режисер, телеведучий, Україна)

Хтось може сказати, що український глядач не так відвідує українське кіно як американське. Це пов’язано із тим, що ця традиція з часом зникла і тільки тепер відроджується. Проте вже нині український глядач може насолоджуватися хорошим кіно й анімацією. Безумовно, ми є свідками ренесансу українського кіно >>>hromadske || Дем’ян Лінник

Я б дуже хотів, щоб критики у своєму аналізі українських фільмів не знищували тих, хто робить кіно, навіть якщо, на їхню думку, воно дуже погане. Тому що процес народження фільму – надзвичайно кропітка праця, а шлях стрічки до глядача не менш складний. Тому варто спробувати знайти позитив і конструктив, пишучи про цей процес >>>detector || Катерина Джуфер

Куди рухаються медіатехнології. Вільям Уріккйо (Массачусетський технологічний інститут, США)

Немає простої відповіді, як найефективніше доносити інформацію до аудиторії. Тут на Форумі ми говоримо про сторителлінг, візуалізацію даних. Але для чого це все? Залежить від того, до кого треба достукатися. Ту саму історію можна розповісти за допомогою різних інструментів різним людям. Для лікарів чи політиків може підійти дорогий звіт з величезною кількістю даних. Для не-фахівців можна зробити телефонний додаток. Важливо подати інформацію подати просто, щоб кожен міг її зрозуміти >>>medialab || Марта Кобринович

Наш час — це час текстової нестабільності. Люди більше не є необхідними для писання текстів. Алгоритми роблять це самотужки. Комп’ютери швидко вчаться слухати мову, аналізувати та синтезувати її самостійно. Чимало нових програм розповідають історії швидко й без помилок. І річ не лише в тім, що ці програми забирають роботу в журналістів. Вони ще й формують культурні вподобання, смаки аудиторії, впливають на прийняття рішень >>>medialab || Тамара Кіптенко

У майбутньому новини, до прикладу, про спорт чи фінанси створюватимуться на основі алгоритмів. Сучасні технології вже дозволяють створювати фейкові відео та аудіо. Наприклад, Барака Обаму можна «змусити» сказати те, чого він ніколи не говорив – і ніхто навіть не запідозрить, що це підробка. Так само розвиваються інструменти, які дозволяють автоматично розпізнавати емоції людини >>>EJO || Марта Кобринович

Що чекає українські медіа в найближчому майбутньому. Дискусія

Коли з’являвся інтернет, ми були глибоко переконані, що усі будуть спілкуватися одне з одним. Таке собі тотальне взаємопроникнення порядків денних. Насправді все навпаки, тому що інтернет – це історія про лакунізацію простору. Ми лайкаємо пости, потім вони індексуються, а автори, які нам далекі, зникають із нашої стрічки. Ми дуже часто говоримо про те, що в Україні є криза довіри до медіа. Треба пам’ятати, що в українському суспільстві взагалі існує криза довіри до всього >>>EJO || Дем’ян Лінник

Через сучасні технології медіа втрачають роль монопольного посередника. Якщо ще 30 років тому ви би просили редакцію газети про публікацію свого тексту, то тепер можете спілкуватися з аудиторією, оминаючи ЗМІ. Ще одна особливість сучасності — інтернет, який, замість бути платформою для спілкування усіх з усіма, став лакуною. Наприклад, коли ви лайкаєте чиїсь пости, вони індексуються, і ваша стрічка стає теплою ванною без усього, що вам неприємне >>>medialab || Ірина Саєвич

Близький Схід: жіночий погляд на війну. Дискусія

В Україні я мала найгірший досвід як воєнна кореспондентка. Я почала працювати, ще коли не було зрозуміло, що на Донбасі присутня Росія. Як і все моє покоління, я не знала нічого про Росію та Східну Європу, хоча вивчала міжнародні відносини. Для нас Європа  це щось типу Парижа та Лондона. Я дзвонила знайомим, але ніхто не міг мені розповісти нічого суттєвого про Україну. Тобто я мала приїхати непідготовленою і за три дні знайти першу історію для висвітлення. У такі моменти починаєш шкодувати, що ти журналістка. І не через те, що ти не в змозі зупинити війну, а через те, що можеш запалити її ще більше >>>mediasapiens || Ольга Кутишенко

Працюючи на The Guardian, The New York Times або на інше видання, ви не можете зосередитись, адже отримуєте різні запити та маєте зовсім мало часу на знайомство з країною. Коли ж перебуваєте в країні порівняно довго, починаєте розуміти тамтешніх людей, а вони починають розуміти вас. Саме тому я не тільки успішно писала про війну в Сирії, а й стала спеціалізуватись на джихадистах >>>mediakrytyka || Дарія Скрипнюк

Вплив інформаційних зливів на геополітику та медіа. Нік Дейвіс (The Guardian, Велика Британія)

Якщо правду вбивають, то професія, функцією якої є донесення правди, ще важливіша, ніж раніше. Можливо, нам буде дедалі важче досягти успіху, але не можна здаватися. Навіть якщо одне з десяти розслідувань має результат, заради цього варто працювати. Бо хто буде найважливішим, якщо не буде журналістів? Корупціонери, політики, злочинці та найгірші персонажі >>>mediasapiens || Василь Арович

Ми можемо викривати правду, але це не завжди призводить до дій. Часом це дуже дратує. Через надмір контенту в інформаційному просторі журналістам дедалі важче змінити щось у світі. Вони стали одинаками, які волають у багатотисячній юрбі на стадіоні. Я написав низку матеріалів про журналістів видань Руперта Мердока, які незаконно прослуховували телефони знаменитостей, а поліція це покривала. Уся лондонська еліта боялась цих матеріалів. Ми мали величезну владу. Але нічого не змінили: вони й далі порушують закон >>>medialab || Костянтин Ценцура

Навіщо люди ходять на Медузу. Ілля Красильщик (Meduza, Латвія)

Коли ваша аудиторія може споживати ваш контент через соціальні мережі, додатки та месенджери,  це чудово для них, проте пекло для вас. Це схоже на оту стару гру, де вовк намагається зловити яйця у кошик.  Вони котяться з чотирьох боків, і вовк не встигає.  Є видання, які присутні  одразу на 23 платформах. Це безумство. Так неможливо існувати. Навіть якщо ви візьмете на роботу силу-силенну людей, ви все одно не зможете керувати контентом на всіх платформах. Варто розставляти пріоритети >>>mediasapiens || Ангеліна Ломакіна

The Natashas – болісне розслідування, тривалістю у рік, про темний світ секс-торгівлі людьми. Віктор Маларек (CTV, Канада)

Мені складно залишатись об’єктивним, коли стикаюсь із пригнобленням гідності інших людей. Я свідомий того, що систему змінити дуже складно. Але своїми журналістськими матеріалами ми можемо звернути увагу суспільства на проблеми жінок, які стали жертвами секс-індустрій, і допомогти їм відстояти свої права >>>mediasapiens || Анна Ютченко

 

День другий. Арена Львів

Інтерактивний наратив: як ньюзруми використовують дані, щоб розповідати історіїАрон Пільгофер (Temple University, США)

В багатьох редакціях дата-журналістику помилково протиставляють класичній: насправді вони доповнюють одна одну. Ба, саме поняття «журналістика даних» не однозначне. В Європі так називають візуалізацію даних, в Америці ж ідеться радше про аналіз цифр, що можуть стати приводом для публікацій. Сам термін, утім, давній — наступного року йому виповниться півстоліття. Його автором є Філ Майєр із Філадельфії, який першим спробував використати дані для висвітлення протестів у Детройті >>>medialab || Ганна Аргірова

Репортаж-перевтілення: журналістський досвід спостереження за світом зсередини. Павел Решка (Newsweek, Польща)

Перша книга вийшла у 2017 році. Це розповідь про Решку-санітара. Щоб влаштуватися на цю посаду у Польщі, потрібні резюме та документ про закінчення школи, будь-якої. Павел Решка приніс свідоцтво про закінчення початкової школи. «Я вирішив, що не слід порушувати закон. Треба просто брехати непомітно. У свідоцтві були хороші оцінки. Працівниця з відділу кадрів поглянула на них і запитала, як я так «скотився» >>>medialab || Марта Кобринович

Політична журналістика в Польщі та Росії. Дискусія

Інтернет не привів нас до політичної свободи. Ми були в полоні цього міфу два десятиліття, але з’ясували, що авторитаризм комфортно співіснує з інтернетом. Цифрова цивілізація дала нам Дональда Трампа та Брекзит. Після розпаду Радянського Союзу ми вірили, що інтернет посприяє демократії, люди отримають релевантну інформацію та розплющать очі. Тепер спостерігаємо, як цього не сталося >>>medialab || Христина Гаврилюк

Репортаж. Марічка Паплаускайте (The Ukrainians, Україна) та Пьотр Ібрагім Кальвас (письменник, Польща)

Якщо хочеться — плачте, хочеться — смійтеся, нема чого сказати — помовчіть. Просто будьте собою, і тоді вам розкажуть історію, якою б не поділилися ні з ким >>>medialab || Марина Верещака

Жінка-журналістка та робота у зонах бойових дій. Аят Басма (Reuters, Ліван)

Насправді, упередження стосовно того, що жінок у зонах конфлікту не хочуть бачити – хибні. Нещодавно я висвітлювала вибори в Іраку і могла спілкуватися з жінками, які, я переконана, ніколи б не відповіли на питання журналіста-чоловіка. Я – жінка і захищаю права жінок. До сьогодні  вони були німими свідками, тими, які сидять вдома й захищають своїх дітей >>>EJO || Наталка Кухта

Журналісти, коли виходять зранку на роботу, не думають про те, що якась історія може коштувати їхнього життя. Вони не кажуть «я помру за цей сюжет чи за історію, ні». Мені пощипують серце історії людей, з якими не вдалося поговорити та написати. Коли є сюжет чи історія, а людина не хоче з тобою говорити, важливо дати відчути комфорт, безпеку, щоб вона довірилася і відкрилась >>>imi || Наталія Шимків

Розслідування. Джерард Райл (ICIJ, Велика Британія)

Вплив розслідування – різний залежно від країни. Наприклад, на Мальті теж жодних зрушень не відбулося, в Україні ми висвітлювали інформацію про офшорні рахунки Порошенка, але я не знаю, чи був сильний впливГоловне завдання журналіста – це оприлюднити інформацію. Те, що відбувається опісля, – вже не його робота. Ми розкриваємо секрети і я вважаю, що це – найважливіше у нашій роботі. Опісля ти не знаєш, як продовжиться історія, але принаймні нам вдалося підняти завісу таємничого офшорного світу. І ніхто не знає, якою буде наступна таємниця, за яку візьмуться журналісти >>>EJO  || Ганна Аргірова

Не забувайте також перевіряти, чи те, що ви плануєте публікувати, є важливе для суспільства, й чи не розсекретить це ваше джерело. Якщо людина передала вам секретну інформацію, вона може опинитись у небезпеці, якщо ви назвете її ім’я. Ми завжди рекомендуємо нашим джерелам зберігати повну анонімність і гарантуємо її >>>medialab || Марія Горбань

Над панамськими документами працювали журналісти із 79 країн світу. ICIJ залучав тих, кому довіряв і з ким співпрацював раніше. Головною вимогою було бажання ділитися інформацією >>>imi || Ірина Саєвич

Чому ніхто не сидить? Денис Бігус (Bihus.info, Україна)

Досвід останніх років показує, що наша робота має вплив. Вона змінює ландшафт, просто це відбувається досить непомітно, якщо порівнювати вчора і сьогодні. Якщо ж порівнювати те, що є зараз, із тим, що було десять років тому, результат дуже помітний. Журналісти-розслідувачі — це такий собі вітер, що дме над пустелею. Особливої сили ніби й немає, але з року в рік пустеля під нами змінюється >>>medialab || Марія Горбань

Навіть якщо у вас є хороше розслідування з достатньою кількістю доказів, це не гарантує, що ваша робота призведе до швидких змін. Дуже часто це сильно б’є по журналістах. Порушене кримінальне провадження — це етап, до якого має шанс дійти навіть не 10 % роботи, яку ви будете робити. Один із головних ворогів людини, яка прийшла працювати в розслідування, — це фрустрація від того, що швидких результатів її робота не матиме >>>detector || Дем’ян Лінник

Знімати розслідування або робити розслідування? Михайло Ткач (Схеми,Україна)

Слід зважати на те, яке значення для суспільства має ця інформація. В розслідуванні про весілля, до прикладу, йшлося не просто про весілля сина Генпрокурора. Ми довели, що для організації свята використали державний ресурс — швидкі, пожежні машини, снайперів, працівників Управління державної охорони, які носили подарунки й охороняли автівки гостей. Це особиста інформація чи суспільство має право знати? Коли ж мені запропонували за гроші придбати програму про весілля, я відмовився. Оце вже було втручання в приватне життя >>>medialab || Марія Горбань

Соціальні мережі без органічного охоплення: правда чи міф. Артем Сорока (Wikr Group, Україна)

Навіть попри те, що дописи публічних сторінок втрачають охоплення, відео досі приносять багато трафіку. Цей тип контенту допомагає взаємодіяти з аудиторією, тому не варто від нього відмовлятися. Виготовляти відео на власній студії — затратно. Однак існує спосіб, як публікувати багато відеоконтенту, витрачаючи мінімум грошей:  ліцензування контенту або user generated content. Це значить, що треба купити права на використання контенту, який створили користувачі Facebook >>>medialab || Тамара Кіптенко

Інтелектуальне talk-радіо: перспективи. Дискусія

Викликом для сучасного розмовного радіо журналісти називають омолодження аудиторії. Олена Риковцева цей процес вважає майже не можливим: «Цей слоган «даєш молодим» обожнює все начальство. Вони кажуть залучати молоду аудиторію. Але це практично не можливо. Щоб вона раптом ні з того, ні з сього почала слухати Ехо Москви? З Радіо Свобода те саме» >>>mediakrytyka || Катерина Хорощак

Плюси і мінуси реформи державних ЗМІ. Дискусія

Ідея нішевих суспільних медіа для невеликої аудиторії могла би спрацювати в країні, де ринок хоча б частково діє за стандартами та на якому є якісна та надійна пропозиція комерційних каналів. Тоді можна було б створити окремий канал для меншин або дати можливість кожному прийти в ефір і поговорити. Для НСТУ єдиним шансом є це стати протиотрутою проти неякісних, корумпованих, комерційних медіа >>>EJO || Василь Арович

Рейтинги повинні бути показником ефективності, але не за рік після початку реформи. Не треба бігти попереду потягу, людям потрібно дати час >>>detector || Катерина Джуфер

Україна в російських ЗМІ. Дискусія

Кримчанам свого часу промили мізки, й вони почали боятись, що, якщо не відокремляться, їх усіх переріжуть. Зараз кремлівські медіа розповідають про те, як хоробрі повстанці на Донбасі борються за свою незалежність, нікого втім не вбиваючи, адже всіх, хто гине, оголошують жертвами окупаційного київського режиму >>>medialab || Костянтин Ценцура

 

День третій. Академмістечко УКУ


Чи може театр стати медіа в епоху, коли справжні медіа мовчать? 
Ніколай Халєзін  та Наталія Коляда (Білоруський вільний театр, Білорусь)

Раніше музиканти виступали за права людини, а зараз на одному майданчику поєднується авангардний театр, музика і права людини. Виставу «Король Лір» переглянуло понад 17 тисяч осіб. Це був перший спектакль проти смертної кари в Білорусі >>>radiosvoboda || Роман Тищенко

Як виданню заробляти на спецпроектах. Микола Балабан (The Village Ukraine, Україна)

Наша цінність та продукт – це наша аудиторія. Це те, на що ми сьогодні просимо наших колег звертати увагу. Сучасному клієнту потрібен контакт із брендом. Ви маєте зрозуміти, що ваша аудиторія – це не сайт. Кожен ваш канал комунікації – це і є видання. Ми розміщуємо свій контент там, де його хоче споживати аудиторія. Світова тенденція зводиться до того, що аудиторія починає споживати матеріали там, де їм зручно і у такому форматі, яким буде для них прийнятний >>>EJO || Дем’ян Лінник

Мислити продуктом. Як монетизувати незалежний медіаресурс. Кейси LVIV.COM

Ми нічого не продаємо, а допомагаємо людям вирішити власні проблеми. З одного боку у нас є аудиторія, потреби якої ми знаємо. А з іншої – рекламодавець, потреби і завдання якого ми також знаємо. Також важливо, щоб його бізнес, бренд і цінності не суперечили нашим цінностям та нашої аудиторії. Всі ці частинки пазлу працюють тільки в синергії та за умови WIN WIN WIN – коли наша пропозиція та наш продукт задовольняє потреби усіх трьох сторін >>>mediakrytyka || Василь Арович

Не варто наймати маркетолога ззовні, який займатиметься «холодними продажами»: людина, що відповідає за рекламу, має бути частиною команди. Увагу слід приділяти не тільки тому, що ви пропонуєте аудиторії, а й тому, як ви це до неї доносите. Якщо ви просуваєте контент на Фейсбуку, потрібно грати за правилами мережі й закладати витрати на рекламу в бюджет >>>detector || Марта Кобринович

Як медіа здолати тиск з боку держави

Бізнес не зацікавлений в незалежному медіа, зазвичай спонсори втручаються в наповнення контенту. Але ви маєте переконувати їх у тому, що вони не тільки купують ваш продукт, а й інвестують у вашу роботу. Врешті решт, кожен зацікавлений у якісній інформації >>>EJO || Вікторія Матевощук

Монетизація в Youtube та інші розваги телеканалів. Наталія Хом’як (Канал Україна)

Адаптуйте контент до формату ютубу. Порада банальна, але багато українських телеканалів довго цього не робили. Це груба помилка, адже телевізійні формати не працюють в інтернеті так ефективно, як на телебаченні. Люди хочуть дивитися відео у форматі «що ви проґавили», а не довгі ролики. Тому ютуб-аудиторії варто пропонувати відео хайлайтів та ключових моментів подій. Також стають популярними добірки тематичних роликів >>>medialab || Марта Кобринович

Регіональні ЗМІ: що робити, щоб вижити

Регіональна журналістика може стати лайном, якщо намагатиметься нагодувати всіх одночасно. Зранку щось про комуналку, в обід – про спортик, по обіді – політика й освіта, ввечері щось для дітей. Це неправильно. Незнання аудиторії знищує ідентифікацію медіа. Тому ми вирішили, що наша аудиторія – це платоспроможні представники малого й середнього бізнесу >>>detector || Діана Горбань 

Футбольна журналістика

Також футбольну журналістику змінив інтернет. У мережі з’являлось дедалі більше присвячених футболу видань, у яких серйозну аналітику замінювали емоційні коментарі. Про футбол стали писати дедалі менш фахово: контент-онлайн-видань звівся до не завжди компетентних блогових дописів та опису перебігу матчів, які вболівальники можуть дивитися й самі >>>medialab || Дем’ян Лінник

Інтерв’ю

 

Аят Басма (Reuters, Ліван)

В країні, де живу я, багато конфліктів. Багато історій різних людей (я взагалі не знаю, як історія може бути не про людей, до речі). Щоразу це люди, які вийшли зі складних життєвих обставин чи й досі у них перебувають, але їхні історії дають мені надію. Інакше кажучи, це люди рятують мене своїми історіями, а не я їх >>>medialab || Людмила Смоляр

У Лівані, де я виросла й живу, немає поняття, що журналістика — чоловіча професія. Ніколи не відчувала «інакшості» через свою стать. Багато хто казав, що в мене не вийде бути воєнною кореспонденткою, бо я слабка. Але я повірила в те, що зможу все. Й зараз можу впевнено сказати, що жіноча стать для воєнкора — перевага. Особливо тоді, коли доходить до відвертих розмов із незнайомими людьми. Жінки викликають більше довіри >>>mediasapiens || Наталка Кухта 

Франческа Боррі (журналістка, письменниця, Італія)

Деякі з журналістів говорили, що Україна — це нова Боснія, але українська ситуація не має нічого спільного з боснійською. Українці не вбивали одне одного. Окрім того, журналісти зовсім не висвітлювали важливу в українському контексті ситуацію з олігархами. Це було занадто складно для розуміння і вимагало більше часу та роботи. Натомість що робили журналісти? Вони їхали на Донбас, а там на передову, і — матеріал готовий. Насправді, вони дуже вплинули на перебіг подій >>>medialab || Ганна Аргірова

Аманда Фансворт (ВВС, Велика Британія)

Для нашого відділу важливо вміти користуватися Excel, знати програмування на базовому рівні. Дизайнерські навички також будуть перевагою. Варто не боятися цифр, розуміти відсоткові співвідношення. Коли я починала працювати у середині 80-х, телевізійні журналісти навіть не могли торкатися камери. Вони брали інтерв’ю і писали закадрові тексти. Нині журналіст може знімати другою камерою, шукати ілюстрації, монтувати чорнові варіанти сюжетів. Адже програмне забезпечення настільки доступне, що навіть школяр може опанувати все необхідне і стати універсальним журналістом >>>medialab || Ангеліна Ломакіна

Віктор Маларек (CTV, Канада)

Журналіст не може задовільнитися переписуванням прес-релізів чи переказуванням порожніх слів політиків. Коли я прийшов у професію у 1970 році, я прийняв рішення, що робитиму важливі речі. І я не думаю про те, що мене вб’ють. Бо ця думка паралізує. Журналістів залякують в Україні. Шеремета вбили, Гонгадзе вбили. Багато журналістів по цілому світі вбивають. І вони навряд чи хотіли бути вбитими. Але у них був драйв. У мене є драйв. Я розумію людей, які просто мусять робити свою роботу >>>medialab || Людмила Смоляр

Єлена Риковцева (Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, Росія)

Кремлівські пропагандистські ток-шоу давно померли би, якби не учасники з України. Російське телебачення прекрасно зроблене. Воно знає закони жанру: потрібна друга сторона. Де її взяти в Росії? Уявіть, що стоятиме Кілінкаров і говоритиме, що він українець. Але навіть російська публіка розуміє, що він грає в одну дудку з В’ячеславом Ніконовим, Сергієм Марковим та іншими прокремлівськими завсідниками ефірів. Тому це ніяке не шоу, й так воно дуже швидко би видихлось >>>mediasapiens || Марина Верещака

Василь Ґатов (WAN-IFRA, США)

Медіа вже давно не є чимось одним, як в епоху газет. Сьогодні це сукупність індустрій, що заробляють на бажанні людей отримувати інформацію чи розважатись. І вже ніхто точно не може визначити, де проходять межі того, що ми називаємо медіа >>>mediasapiens || Катерина Хорощак

Езра Дограмачі (Deutsche Welle, Німеччина)

Залежати від платформ небезпечно. От що ми будемо робити, якщо Китай купить твітер і вимкне його? Або коли Цукерберґ скаже, що закриває фейсбук? Це, звичайно, дуже складно зробити, але якщо ви будували стосунки зі своєю аудиторією, і щось таке відбудеться, аудиторія піде за вами на край світу >>>medialab || Катерина Хорощак

Микола Балабан (The Village Ukraine, Україна)

Будь-яке комерційне підприємство треба продавати. Так, є невелика частина клієнтів, що звернулися до нас самі. Таким був наш перший спецпроект. Однак бізнес треба будувати на продажах. Коли ми хочемо розширити штат, бо потребуємо, наприклад, редактора чи дизайнера, то спершу наймаємо на роботу одного sales-менеджера, який збільшить обсяг продажів. Тільки збільшення продажів дозволить розширити штат >>>medialab || Тамара Кіптенко

Ярослав Ведмідь (Postmen, Україна)

Передплатна модель стає дедалі більш виграшною для медій. Я рекомендую послухати Скотта Ґелловея, викладача економіки в бізнес-школі Нью-Йоркського університету. Кілька років тому він зробив доповідь «Смерть традиційної реклами», в якій показав, що ця модель себе вичерпує. Натомість Ґелловей стверджував, що у передплатної моделі справи йдуть добре. Люди справді готові платити за контент без реклами >>>medialab || Тамара Кіптенко

Альберт Цукренко (UA: Суспільне мовлення, Україна)

На Суспільному до мене підходять люди і кажуть, що дивились наші виступи на Youtube. Тобто усі в принципі в курсі, чим я займаюся поза роботою. Коли я працював у поліклініці, то вів подвійне життя: Хамермани та лікар. В лікарні треба було приховувати, що я учасник панківського гурту. Але Суспільне — це не той випадок, всі прекрасно розуміють, що прийшли люди творчі, у кожного якийсь свій проект. І що усі тут не лише пишуть і знімають про культуру, але і роблять культуру >>>lviv.com || Дарія Скрипнюк

Сергій Медвєдєв (журналіст, Росія)

Після Криму я вже боюсь казати, що реально, а що ні. На жаль, усе реально. Ймовірність може бути низькою, але вона є. Тільки якщо Росія зазнає поразки в конфлікті, це може призвести до зміни режиму. Але це, знову ж таки, з серії напівфантастичних сценаріїв. На жаль, потрібно вчитись жити із цією державою, з цим Путіним, і мінімізувати ризики >>>mediasapiens || Ольга Кутишенко

Ніколай Халєзін (Білоруський вільний театр, Білорусь)

Припустімо, ви вступите до Євросоюзу. Але чи на європейському рівні якості ваш театр? Думаю, ні. Він не готовий не тільки через репертуар. Він навіть працює не так, як у Європі, бо живе за радянською структурою. Влада має зрозуміти, що потрібно не тільки будувати дороги й розвивати сільське господарство: гуманітарна сфера так само важлива >>>lb.ua || Діана Горбань 

Відео