Ярослав Грицак

Оновлено: 01.07.2016

Курси: західна цивілізація, історія ідей 

Доктор історичних наук, професор кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету. Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Ярослав Грицак народився в селі Довгому Стрийського району Львівської області. 1982 року закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

Головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies.

Член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України.

Наукові інтереси: історія Східної Європи 19-20 ст, інтелектуальна історія, історія та теорія націоналізму

Автор видань: 

  • Куди рухається світ. – К. : Грані-Т, 2015.
  • Страсті за Бандерою: статті та есеї / упоряд.: Тарік Сиріл Амар, Ігор Балинський, Ярослав Грицак. – К. : Грані-Т, 2010.
  • Життя, смерть та інші неприємності. – К. : Грані-Т, 2008.
  • Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота. – К. : Критика, 2006.
  • Страсті за націоналізмом. – К. : Критика, 2004.
  • Historia Ukrainy: Narodziny nowoczesnego narodu. – Lublin, 2001.
  • Нариси Історії України: Формування модерної української нації XIX-XX ст. – К. : Генеза, 2000.

e-mail: [email protected]


Історія ідей

«Не варто й дивитись на мапу, …якщо на ній не зазначена Утопія,  бо це та країна, на береги якої завжди висаджується людство.  А тоді починає озиратись, та побачивши кращу країну,  знову здіймає вітрила»

Оскар Вайльд

У різні історичні епохи універсальна потреба людини сформулювати ідеал суспільного життя, вдосконаленого розумом, на який можна покласти свої (реальні чи уявні) надії, виявлялась  у формах і жанрах, більш відповідних до стану і настроїв цих епох. Так постав корпус письмових творів, які є золотою спадщиною європейської цивілізації. Вони допомагають нам зрозуміти як зберегти віру в людство та власну людяність.

Історія ідей – це  ознайомлення із творами Платона й Августина, Абеляра і Мора, Мак’явелі і Локка, Вольтера і Гакслі, Камю і Баумана та багатьох інших. Вони писали в різні часи, їхні твори різняться жанрами та метою, але в центрі кожного з них – людина та її призначення. З якої «печери» людство намагається вийти, яку «Утопію» віднайти, якого «Володаря» і якого «урядування» прагне, що таке «соціальний договір» і що пророкує «сон Ера», якою «сомою» і від якої «чуми» люди лікують  свої рани в ці «Плинні часи», і чи справді настав «Кінець історії»?

Ви матимете нагоду познайомитись з авторами, твори яких увійшли у світові канони Великих Книжок. Без них сучасні дискурси – неможливі. Їх знають і часто цитують, але мало хто насправді читав. Заглиблення у ці тексти, дискусії довкола висловлених у них ідей дадуть змогу розширити світосприйняття, позбутися затертих кліше, сформувати власні враження, поглибити навички критичного мислення і – маємо надію – краще пізнати себе і світ довкола.

Західна цивілізація

Ніщо так не сприяє розумінню сучасності та її проблем, як історична перспектива. З цим погоджуються і відомі економісти (Кейнс),  і дипломати (Кіссинджер), й інші знані представники дуже потрібних та прагматичних професій. Біда, однак, у тому, що чим більше і швидше навколо нас відбувається змін, тим більше ми втрачаємо вміння мислити історично.

Тому ми обговорюватимемо в історично-порівняльній перспективі ті проблеми, які найбільше стосуються сучасної України: національна ідентичність, урбанізація, демографічна трансформація та еволюція сім’ї, зміна поколінь тощо. Ми розглядатимемо їх у ширшому контексті так званої «Великої трансформації» – переходу від традиційного до модерного/постмодерного суспільства.

Зазначимо, що навчальний курс «Західна цивілізація» ґрунтується на обговоренні текстів, котрі на свій лад становлять «золоту скарбничку» модернізаційних теорій та їхніх ревізії: Андерсона, Гершенкрона, Джадта,  Ґелнера, Інґлегарта, Колаковського, Нора та інших.


– Одразу хочу вам сказати:  я цього не знаю. Це не те питання, що обов’язково має якусь відповідь. Воно просто допомагає сконцентрувати мислення, – початок лекції Ярослава Грицака «Куди рухається світ?»

Грубо кажучи, я робив у своєму житті дуже багато університетів. І колись вирішив, що мушу іти шляхом звуження, а не розширення. Просто аби не загубити себе як науковця. Вирішив, що УКУ — це мій остаточний вибір, – Ярослав Грицак на The Ukrainians.

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone