Андрій Архангельський

Оновлено: 08.07.2015

Курси: медіаефекти і пропаганда

Журналіст, дослідник медій, редактор відділу культури російського журналу «Огонёк», у якому працює з 2001 року; колумніст та дописувач низки друкованих та онлайн-видань (Независимая газета, Московские новости, FUZZ, Toronto Slavic Annual, Взгляд, Colta.ru та інші).

Лауреат премії журналу «Огонёк» за 2003 рік.

Андрій Архангельський народився у Севастополі, на початку 90-х навчався у Львові, публікувався у легендарній газеті «Пост-Поступ». Має вищу музичну та журналістську освіту.

Facebook: Андрей Архангельский


 Медіаефекти і пропаганда

Сучасна пропаганда – це не «ідеї», а «картинки», або «слова», які у кращому разі видають себе за ідеї, а в гіршому – виглядають як «тролінг».

Пропоную подивитися на пропаганду як на блокбастер, на продукт із малим терміном придатності. Точно так само як бойовик збирає 90 відсотків «каси» в перші два-три тижні прокату, так і сучасна пропаганда найефективніша  у перші два-три місяці, враховуючи ефект несподіванки.

Що залишається від блокбастеру за рік? .. Півтора? … Як від «Титаніка» – одна пісня Селін Діон, і дві-три сцени з ДіКапріо. Що залишається від пропаганди сьогодні? Які моменти ще спрацьовують, а які  вже ні?

Пропоную подивитися на пропаганду як на театр з різними голосами.  Перерахуємо їх. Розглянемо уважно – як вони працюють? Простежимо похвилинно, як і що вони говорять, виокремимо найяскравіші й найтиповіші фрази для анатомічного  дослідження. Прослухаємо їх у сповільненому темпі. Що тут – від театру, і що – від комсомольських зборів? З чого створюється ефект навіювання? На якій хвилині натискають кнопку – і голоси перетворюються на виття, спричиняючи  оплески в залі? … І головне запитання: чому це спрацьовує?

Що цьому можна протиставити? Холодну раціональність? Насильство у відповідь? Емоції? Або ж розуміння механізмів пропаганди й медіаефектів?

Пропоную вам стати критиками насильства, раціональними викривачами ірраціонального.

Розуміючи – перемагаєш!

Объединить интеллектуалов может только одно: желание стать субъектом, а не объектом. То есть стремление служить не какой-нибудь власти или идеологии, а истине. Для большинства российских интеллектуалов сегодня это невозможно, – Андрій Архангельський.

 

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone