Діана Горбань

Оновлено: 14.05.2019

Коломия

Освіта: Львівський національний університет імені Івана Франка, бакалавр журналістики

Про себе: Я дівчина з Коломиї, файна та пишна :) Люблю своє місто не тільки через пісню «Братів Гадюкіних», але тому, що там почали проростати перші паростки моєї любові до літератури, фотографії, музики та загалом краси. Тут сталися мої перші вірші і моя перша збірка поезії, яку я нікому не показую. Тут надрукувались перші публікації в районці, тут я дістала перший організаторський досвід: мистецький фестиваль «Трикутник». Тут я почала співати і грати на дримбі, одного й іншого можу навчити залюбки.

Всі мої захоплення стали частиною мене у Львові. Бо фотографія – це те, чим я займаюсь вже професійно. Помічати красу світу і людей через камеру навчилась у школі фотографії імені Дієґо Марадони. І тепер я і фотоапарат – це сіамські близнюки. Без нього як без рук.

Тут я дізналась про силу волонтерства, яке почалось на Майдані у Львові і Києві. А далі ця волонтерська ейфорія продовжилось під час Форуму видавців, Львівського медіафоруму, Свята музики, Дідової Хатчини, ARC.

Тут театр, музика, мистецтво, місто, література проникли в мене, а я в них. Тому пишу і фотографую про те, що може в людині віднайти людину.

За період навчання у Львові набралася цікавого досвіду: їздила на майстер-класи в УКУ і не тільки, бо почала писати до моїх улюблених медій UFRA, «Збруч», «Українська правда. Культура». Бо в Румунії з іншими людьми створила перший журнал, бо зустріла безмір прекрасних людей, бо після участі у весняній школі культурної журналістики «Від першої особи: Голос» (організатори CSM і Korydor) зрозуміла, що мій голос буде звучати в полі культури.

Але, певно, найголовніше, що я не можу відділити від себе, що дає сили і натхнення – це театр. Він оточив мене з різних боків. Бо в Шкільному театрі УКУ граю, в театрі «Гершом» – комунікую, і просто пишу про важливу для мене частину мистецтва і життя.

Частинкою моєї душі і тіла були і будуть гори, театр, вино, поезія і люди. Я вірю, що завдяки любові до своєї справи, до людей, до природи, до країни, ми ще чогось варті в цьому світі і часі.