Олександра Зубрихіна

Оновлено: 18.12.2018

Львів

ОсвітаНаціональний університет «Києво-Могилянська академія», бакалавр філології

Про себе Наразі я студентка. Не філолог, не журналіст, не письменниця, а студентка. Думаю, що студентство — це час найгострішої потреби свіжої інформації. І якщо експлуатувати свою молодість, то, як на мене, саме освітою й пошуком професійних лакун. Власне, це моя мотивація на магістерські роки: вчитися ніколи не пізно і ніколи не досить. А якщо здається, що достатньо, то це лиш здається. А ще, як на мене, космонавт, який грає у рок-гурті — це так само прекрасно, як і театрал, який жити не може без астрофізики. Широко: досліджувати, мислити, жити. Чим не девіз? Щодо журналістики. Впевнена, з художньою літературою вони утворюють феноменальний дует. Дует адекватної комунікації зі світом. Вони послуговуються різними принципами та методами, але мета в них схожа: показати життя (не навчити, не викрити, не засудити, а показати). Маю близько 10 публікацій у журналі «Однокласник», наукові публікації у фахових філологічних виданнях «Слово і час», «Магістеріум», статті в газеті «Дзеркало тижня». Також була запрошеним філологом у скетч-шоу «Лайфхак українською» на UA:Перший. Думаю, Школа журналістики УКУ — це місце, в якому можна продовжити етап продуктивного студентства. А з наполегливих студентів, імовірно, виходять освічені люди. Декого з них згодом називають хорошими журналістами. Мабуть, так.

Публікації 

Страшно й смішно: еволюція комічного образу Гітлера, «Vertigo», 18.12.2018