Випуск-2018

Двадцять одна дівчина і четверо хлопців із дванадцяти областей України 2016 року стали студентами магістерської програми з журналістики Українського католицького університету. До цього вони вивчали журналістику, філологію, право, культурологію, географію, соціальну роботу, театрознавство тощо. А 30 червня 2018 року шостий набір Школи журналістики УКУ став випуском і отримав дипломи магістрів. 

Цьогорічний випуск магістрів Школи журналістики УКУ своє захоплення до інновацій перетворив на стійкі результати. Завзяті журналісти всюди носили за собою ноутбуки, а найзавзятіші – ще й книжки. Завжди цікаво вибудувати щось з нічого, і це була улюблена частина improvement.

Життя дарує безліч можливостей: одні важливіші за інші. А як себе формувати, ми обираємо самі: горизонталь передбачає «копіювання готових практик, відтворення напрацьованого»,  вертикаль – рух догори, відтак пропозиції «нових альтернатив», а це вимагає особистісної реакції, дисципліни думки, відданості справі. Свою філософію індивідуального визначення ви вже обрали, коли вступили в УКУ, а тепер розвивайте свою унікальність і надалі!

Найбільший парадокс, з яким ми стикаємося, обираючи траєкторію руху, – це прийняття рішення про те, чого ще немає. Майбутнє ще не визначене, і без професійного компасу важко бути послідовним у  щоденних діях, але це не означає, що ви не можете сформувати своє майбутнє. Треба мати чітке розуміння того, де ви хочете бути і що повинні для цього зробити. Визначення стане зовнішньою метрикою успіху. Для найважливіших рішень пропоную просте корисне правило: зорієнтуйте фокус [своє бачення] на тому, що не піддається змінам. І це стане внутрішньою мотивацією.

Тоді  ви можете бути впевнені: якщо вам сподобалося бути креативним впродовж 2 років, то наступні 20 років будуть такі самі. І ви побудуєте свою кар’єру довкола цього. Маючи перспективний фокус, отримаєте контроль над продуктами своїх дій, які концентруються на екуменічному світогляді і стійких принципах. У християнській традиції «бути собою» передусім означає «чути і відповідати на власне покликання». Це ви вже зробили!

У нероздільній тріаді – духовності, стилю, професійності – в особливий  спосіб і з особливими людьми формувався ваш випуск. Спільно з Шоном-Патріком Лаветтом, керівником Радіо Ватикан, ви засвоїли високі ціннісні орієнтири і переконались, що відчуття любові формує у найрізноманітніших проявах, навіть його милозвучне прізвище робить наголос на цьому;  ваш стиль та індивідуальний погляд ростив Денніс Чемберлін, двічі лауреат Пулітцерівської премії; спілкуючись з Сергієм Каразієм, кореспондентом Reuters TV в українському бюро – ви увібрали професійні стандарти і універсальну фаховість. Від них ви навчились важливих основ професії. І сьогодні друзі Школи журналістики УКУ переказують вам свої щирі вітання з нагоди випускних урочистостей.

Пам’ятайте про важливість уміння збільшувати та зменшувати масштаби. Не забувайте свої мрії, в них енергія руху. Оберіть швидкість, якої має бути достатньо для досягнення бажаних рекордів.

Свого часу Білл Гейтс сказав: «Заберіть від нас 20 найкращих людей, і Microsoft перетвориться на третьосортну компанію». Уся команда Школи журналістики УКУ доклала чимало зусиль, щоб в медійних редакціях саме так говорили про наших випускників.

У світі пошукових систем і ультрамобільності всі розуміють перевагу першості. Вже сьогодні Google і Facebook оновлять сузір’я професіоналів випуском 2018 – це Олеся Біда, Олександра Власюк, Марія Глушко, Катерина Глущенко, Михайло ДрапакАнастаcія Іванців, Владислав Крилевський, Юлія Лисенко, Владислав Машкін, Катерина Москалюк, Катя Мячіна, Євгенія Науменко, Дмитро Пальчиков, Дар’я Проказа, Яна Проценко, Ірина Роговик, Олена Семенюк, Ярина Семчишин, Анастасія Сидько, Ліза Сівєц, Віка Слобода, Марія Цигилик, Роман Мельник.

Зичу неповторності і неповтореності на життєвій і на професійній дорозі!

З Богом у цікаву мандрівку!

Історія зі Школою журналістики майже для кожного з моїх одногрупників розпочалася задовго до офіційного початку навчання. Хтось тікав з пар зі свого університету на майстер-класи на Хуторівку, хтось приїздив з іншого кінця України, хтось уважно відстежував кожен допис Школи журналістики. І я також – тікала з пар, сідала на нічний потяг і їхала.

Добре пам’ятаю Школу політичного репортажу. Ми з Олею Кліновою після виборів у Конотопі втомлені їхали електричкою до Києва. Саме тоді в Школі вже почали жартувати з мого прізвища, а я зрозуміла, що все нам вдасться. Тоді Оля була студенткою Школи, а я лише мріяла про це. Оля розповідала мені, що скоро їде до Чикаго писати диплом. І раптом за декілька років там опинилася і я сама.

Школа журналістики УКУ – це про людей, які заряджають і навчають одне одного. Найціннішого ми навчилися не в аудиторії і почули не від викладачів. А від наших друзів. Друзів-викладачів, які також прагнуть вчитися. Ми – той набір, який став випробуванням для попередніх наборів, адже до нас прийшли викладати випускники. Це було найкращим підтвердженням ефективності навчання.

Часто здавалося, що наше навчання – це сон, випадковість, мрія. І за декілька секунд потрібно прокидатися. Але прокинутися потрібно вчасно. Саме цього нас тут і вчили – бути вчасними. Вчасними у період глобальних змін, постправди, фейкових новин, не забуваючи про базові цінності. Як на мене, це є найголовнішим для журналіста.

Історія зі Школою журналістики для кожного з моїх одногрупників не закінчується сьогодні. Вона буде тривати ще довго. Голос Отара Довженка звучатиме у кожному тексті, голос Шефа – тоді, коли здається, що не можеш, а голос Вікторії – тоді, коли врешті зміг.

Ігор Балинський на захисті дипломів, зачитуючи одну з рецензій сказав, що нашому поколінню важко підсумовувати і робити висновки. Так, чи не найважчим за весь час навчання виявилося стояти тут і підсумовувати. Але висновок буде не зараз – висновок буде після кожного нашого нового матеріалу, після кожного нового героя, після кожної нової правки, після кожного нового зауваження або схвалення.

За час навчання та життя в УКУ до мого лексикону увійшло важливе словосполучення, яке насправді є набагато більшим – це можливість відповідати вдячністю на вдячність. Відповідати на «дякую» – «дякую вам». Адже це так важливо – бути вдячними у відповідь і щиро допомагати та вчити. Я хочу вірити, що кожен з нас має щонайменше цілий набір 2016 року, який не відмовить одне одному у допомозі. Школа журналістики УКУ сьогодні – це про вдячність і допомогу. Дякую!

Олеся Біда

Як усе починалося

Шостий набір Школи журналістики УКУ із самого початку запам’ятався своїм відео :)

Фото з випускних урочистостей на нашій фейсбук-сторінці

 

Партнери