Журналісти: випуск-2016

У 2014 році студентами четвертого набору магістерської програми з журналістики Українського католицького університету стали 23 студенти з Донеччини, Львівщини, Тернопільщини, Києва, Чернігівщини, Миколаївщини, Херсонщини, Волині, Дніпро[петро]вщини, Хмельниччини, Одещини, Закарпаття і Криму. Ми багато зробили разом, і 2 липня 2016-го прийшов час випускати (але не відпускати) наш четвертий випуск. 

«Слово в дорогу» до випускників – це спокуса і виклик водночас. Спокуса, бо в таких ситуаціях звикло говорять щось компліментарне, яке рідко є посутнім. Виклик, бо ти увесь час стоїш перед вибором та сумнівами, чи саме ці звуки і тони, історії та образи, посмішки та емоції є тими найважливішими і посутніми, які тут і зараз вартують нашої уваги.

Спокуса і виклик були нашими супутниками упродовж останніх півроку, відколи ми зрозуміли, що відтермінувати ваш випуск не вдасться. Хоча, зізнаюся, ми проробляли варіанти. Отар Довженко пропонував усіх «зрізати» під час останньої сесії; Володя Павлів зауважував, що логічно це зробити саме під час його іспиту, а Вікторія Бабенко радила придумати щось притомніше, бо хіба можна відрахувати двадцять три студенти, які за 2 роки навчання опублікували в українських та закордонних виданнях понад 1 100 текстів (!!!), записали 37 теле- та радіоінтерв’ю, отримали чимало професійних нагород, премій і відзнак, стажувалися в найкращих медіях України та Європи? Ми не ризикнули, і, сподіваюся, вчинили правильно!)

Щороку напередодні випуску на нашій Фейсбук-сторінці розпочинається серіал про випускників. Цей серіал є публічним, ми розповідаємо іншим, чим особливим кожен з вас запам’яталися упродовж навчання.

Також щороку після захисту магістерської роботи кожен з вас отримує від нас фінальний фітбек. Цей фідбек є дуже особистим, тому ми ніколи не робимо його публічним. Це момент, коли кожен з вас має нагоду почути щось дуже відверте і важливе про себе.

Та жанр випускної промови вимагає підсумків і узагальнень. І оскільки ми так і не наважилися залишити вас нашими студентами ще на рік, я спробую виокремити те головне, що робить ваш набір відмінним від інших.

Наше знайомство із більшістю з вас розпочалося задовго до вступу на магістерську програму з журналістики. Якщо бути точним, то усе почалося у Вільнюсі 2013-го. Потім був студентський Євромайдан і турецький досвід площі Таксім від Ясемін Чонгар, Революція Гідності, Школа міжнародної журналістики, яка співпала з початком російської агресії, анексія Криму, трагедія в Одесі, Маріуполь, історія польської «Солідарності» у Гданську, сонце і море Сопота, окупація Донбасу, війна, звільнення Слов’янська… А далі на два роки сталися Львів, УКУ і Хуторівка!

Тому для нас історія набору 2014-го – це практично коротка історія новітньої України. Але в цій історії важливими є два акценти.

Тая Кутузова, ти, мабуть, це знаєш, та все ж я хочу наголосити: Крим завше був, є і буде твоїм і нашим. І ніхто ніколи не зможе цього змінити!!!

Віка Топол, я вірю, що ми невдовзі обов’язково вип’ємо в Горлівці «1715», і ти зводиш мене до Музею мініатюрної книги)))

Набір 2014-го – це талант, помножений на мотивованість, наполегливість, вимогливість, відповідальність, принциповість і працездатність.

Я нагадаю: понад 1 100 опублікованих текстів (!!!), 37 записаних теле- та радіоінтерв’ю, нагороди, стажування, премії, відзнаки!!!

Окрім цього, це щирість і відкритість. А ще – загострене відчуття справедливості та несприйняття фальші.

І, мабуть, головне: набір-2014-го змусив нас вийти із зони власного комфорту, навчив з повагою та розумінням ставитися до Іншого. У підсумку ви стали випуском, який географічно, ментально і ціннісно репрезентує сучасну Україну.

Не знаю, наскільки мій виступ був посутнім. Зрештою, зараз це вже не надто важливо :)) Мені залишилося від імені Магістерської програми з журналістики сказати вам три важливі речі:

Ми вас любимо! Ми вами пишаємося!! Ми у вас віримо!!! З БОГОМ!

Я студентка Школи журналістики УКУ.
Напевно, сьогодні я це кажу востаннє, але ще не раз буду так представлятися – за звичкою. Як і всі ми, випускники магістерських програм із журналістики та медіакомунікацій УКУ.
Мабуть, логічно всі три хвилини, які я маю, казати «дякую». Але для нас Школа журналістики варта не просто подяки. Це щось більше. Два роки тому ми з’їхались сюди з різних регіонів. Це були абсолютно різні люди – з різною освітою, пріоритетами, життєвим досвідом. Набір 2014 року можна охарактеризувати одним словом: різні. Але сьогодні ми тут – у чомусь досі різні, але вже в однакових мантіях, з однаковими емоціями, що зустріли одне одного саме тут.
Ігор Балинський одного разу сказав нам, що йому буде чи не найтяжче прощатись із нашим набором, бо ми прийшли в дуже важкий період для нашої країни і для нас особисто. Ми пережили те, що переживає небагато студентів нашого віку. Ми ж хочемо подякувати нашим викладачам за те, що стали для нас рідними людьми і підтримали нас у цей момент. Бути вашими студентами – честь і гордість для нас. Жити і вчитися тут було найправильнішим вибором нашого життя.
Школа журналістики – це велике надбання Українського католицького університету поки працюють ці дві програми, Український католицький університет буде унікальним поєднанням абсолютно різних середовищ, характерів і навіть позицій. Саме це робить його по-справжньому прогресивним.
Ми ще не стали професійними журналістами/медійниками, ще багато чого попереду. Але ми виросли як люди. До того нас ніхто цього не вчив. Тут ми знайшли справжніх друзів. Тут різні стали рівними. Тільки тут викладачі ставляться до тебе як до рівного та можуть підтримати у скрутний момент.
На першому курсі студенти магістерських програм iз журналістики і медіакомунікацій приймали неформальну присягу, де обіцяли бути сумлінними, чесними та професійними. Сьогодні ми хочемо ще раз нагадати, чого ми навчились і чого вже ніхто з нас ніколи не забуде. Не жаліти себе. Працювати над собою. Любити свою справу. Бути гідними. Обіцяємо.
І дякуємо за найкращий період нашого життя. Усе, що буде далі – це питання наших амбіцій. Слава Українському католицькому університету!

Олександра Чернова

Як усе починалося

На згадку про свою групу студенти випуску-2016 зробили фільм, від якого всі плакали.

Фото з випускних урочистостей на нашій фейсбук-сторінці

Такими вони були, коли вчились у Школі журналістики УКУ:

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone

Партнери