Анастасія Станко :: Як подолати мову ворожнечі

Оновлено: 24.12.2015

5 грудня 2015 року у Школі журналістики Українського католицького університету відбувся майстер-клас ведучої та тележурналістки hromadske.tv, авторки проекту Громадське.Схід Анастасії Станко. Тема зустрічі: Як подолати мову ворожнечі. Що важливо показати і не показати на війні. Захід організовано за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні. 

Рідко, але ми використовуємо слово «війна» (здебільшого у цитатах військових), бо по всіх міжнародних статутах конфлікт на Сході не є оголошеною війною. Тому ми використовуємо такі терміни як «збройний конфлікт», «збройне протистояння», «неоголошена інтервенція». Здається, що терміни − це дрібниця, але практика показує, що одне неправильне слово − і починаються проблеми: з військовими або з цивільними, коли вживаєш слово «ватнікі», наприклад >>Анастасія Станко: «Ми свідомо беремо непопулярні теми і запаковуємо їх у красиву обгортку»[imi]

Влада іноді може помилятись. Віктор Янукович 18 лютого 2014 року вводив антитерористичну операцію на Майдані незалежності, але це не означає, що журналісти мали називати усіх людей на Майдані терористами. А тепер ми змінимо свою думку, тому що нинішня влада нам подобається, а попередня ні? Чому ті, хто стояли на Майдані – не терористи, бо влада нам не подобалась, а тепер ті, хто воює за ДНР, – терористи, тому що це сказала влада, яка нам подобається?>>Анастасія Станко: «В контексті ЛНР і ДНР про тероризм не йдеться» [platforma]

Намагаємось, щоб на Громадському не було дивних формулювань. Ми виробили власний словник про конфлікт на сході України. Наприклад, не використовуємо слово АТО, тільки в цитатах. Бо для людей з обох сторін неприйнятне це формулювання. Ми можемо сказати «так звана АТО» , але зазвичай називаємо збройним конфліктом на Донбасі>>Анастасія Станко: Людина має право на слово «загинула», а не «ліквідована»[телекритика]

Ми так багато сміялись, нарікали і звинувачували російських журналістів в пропаганді, що самі захотіли стати їхньому маленькою копією. Як  приклади ─ фрази « терористичні війська», «наші герої», що звучать на українських телеканалах>>«Не хочеться, щоб ми були схожими на російську пропаганду», ─ Анастасія Станко [громадське.львів]

Думаю, що іншого шляху, крім порозуміння, немає. Адже Донбас не потрібен Росії, це було не раз продемонстровано, й люди на сході це теж розуміють. Щодо питання діалогу в Україні є величезна прогалина. Я зараз не хочу говорити, що ми не слухали Донбас, бо ми взагалі нікого не слухали — ані Львів, ані Закарпаття, ані Франківськ. Ми не знаємо, яким є Львів, яким є Харків, яка Одеса. Які там настрої, погляди, чим там живуть люди. Це ніколи не цікавило центральну владу, бо регіони були віддані на відкуп місцевим князькам: розбирайтеся собі самі, головне — податки платіть. Ми тільки зараз, на жаль, починаємо усвідомлювати, які ми є. >>Анастасія Станко: “На війні не можна нічого узагальнювати” [mediasapiens]

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone