Ганна Полак (Hanna Polak) :: Як зняти кіно, варте нагород

Оновлено: 09.01.2017

2 грудня 2016 року у Школі журналістики Українського католицького університету відбувся перегляд документальної стрічки Something Better To Come та майстер-клас її авторки, польської режисерки Ганни Полак. Захід був організований за підтримки проекту mymedia.org.ua

Мені важливо, щоб мій фільм був не просто фільмом, а розмовою про соціальну проблему. Готовий проект давав змогу зустрічатися з доброчинними фондами; я сподівалася, що коли ми донесемо цю інформацію, буде хвиля охочих пожертвувати гроші. Думала, ми створимо реабілітаційний центр. Цього не сталося, але я отримувала багато листів. Хтось писав, що захотів стати педагогом. Хтось почав допомагати безпритульним. Якась жінка з Мексики пообіцяла стати кращою матір’ю, а юрист із Америки зізнався, що після перегляду фільму захотів побігти й обійняти своїх дітей. Отже, ми досягли хорошого ефекту>>MediaSapiens

Нещодавно на фестивалі я почула від лауреата премії за продюсерську роботу, що цю професію можна вже віднести до Червоної Книги. Справжніх продюсерів мало. Та я думаю, що нова модель продакшну має право на існування. Бо ти як творець, як художник, хочеш відчувати себе і власний твір у безпеці. Проект ваша дитина. Ніхто так не піклуватиметься про неї, як ви самі>>Medialab

Мистецтво монтажу – це мистецтво вибору. Я перфекціоністка – готова доповнювати, прибирати, переробляти знову і знову, тому так  затягнула з монтажем.  Якось ми брали участь у пітчингах, і на кожен я приносила дещо іншу версію фільму>>Платформа

На сміттєзвалищі моєю головною метою було не зняти фільм, а допомогти людям. Я приносила їм добру їжу, ліки, яких вони потребували, відвозила їх за потреби до лікарні, намагалася влаштувати дітей до сиротинців. Мій фільм – лише одна зі спроб допомогти людям, що живуть на сміттєзвалищі, привернути увагу суспільства до них та їхніх проблем. Ці люди дали мені набагато більше, ніж я могла дати їм. 

Свій фільм Рязанов знімав швидко. Полак – довго. Рязанов каже, що все, навіть природа, допомагали йому. Полак розповідає, що поборола низку перепон, і внутрішніх, і зовнішніх, для того, щоб ми побачили цю історію.

Але казка Рязанова про Росію, якою вона стала, обравши найлeгший шлях, закінчується там, дe починається докумeнтальна рeальність Полак. Останній eпізод ïï стрічки дeмонструє, що до “нормального життя” можна буквально дотягнутися рукою. Нe кончe нeобхідно злітати. Рязанов закінчується там, дe  Юлина мрія стає рeальністю>>> УП.Культура

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone