Чого ми вчимо: Журналістика

Оновлено: 25.07.2017

Магістерська програма з журналістики

Навчальні дисципліни

 І семестр

 

 Історія ідей :: Ярослав Грицак, Олена Джеджора

 «Не варто й дивитись на мапу, …якщо на ній не зазначена Утопія,

 бо це та країна, на береги якої завжди висаджується людство.

 А тоді починає озиратись, та побачивши кращу країну,

 знову здіймає вітрила»

Оскар Вайльд

У різні історичні епохи універсальна потреба людини сформулювати ідеал суспільного життя, вдосконаленого розумом, на який можна покласти свої (реальні чи уявні) надії, виявлялась  у формах і жанрах, більш відповідних до стану і настроїв цих епох. Так постав корпус письмових творів, які є золотою спадщиною європейської цивілізації. Вони допомагають нам зрозуміти як зберегти віру в людство та власну людяність.

Історія ідей – це  ознайомлення із творами Платона й Августина, Абеляра і Мора, Мак’явелі і Локка, Вольтера і Гакслі, Камю і Баумана та багатьох інших. Вони писали в різні часи, їхні твори різняться жанрами та метою, але в центрі кожного з них – людина та її призначення. З якої «печери» людство намагається вийти, яку «Утопію» віднайти, якого «Володаря» і якого «урядування» прагне, що таке «соціальний договір» і що пророкує «сон Ера», якою «сомою» і від якої «чуми» люди лікують  свої рани в ці «Плинні часи», і чи справді настав «Кінець історії»?

Ви матимете нагоду познайомитись з авторами, твори яких увійшли у світові канони Великих Книжок. Без них сучасні дискурси – неможливі. Їх знають і часто цитують, але мало хто насправді читав. Заглиблення у ці тексти, дискусії довкола висловлених у них ідей дадуть змогу розширити світосприйняття, позбутися затертих кліше, сформувати власні враження, поглибити навички критичного мислення і – маємо надію – краще пізнати себе і світ довкола.

 

Вступ до журналістики/Онлайн-журналістика :: Отар Довженко

До своєї першої редакції я прийшов відразу на посаду заступника шеф-редактора… І незабаром зрозумів, що це неправильний шлях. Ви можете мріяти про кар’єру видатного телеведучого, шанованого колумніста чи безкомпромісного розслідувача, але починати треба з початку.

Неможливо стати журналістом, прочитавши книжку чи прослухавши курс лекцій: це ремесло, як і будь-яке інше, вимагає вправ.

Ці навчальні дисципліни я називаю «Курсом молодого бійця» :) Він відкриває ази професії новачкам і допомагає впорядкувати свої знання тим першокурсникам, які вже мають журналістський досвід. Щотижня, маючи практичні завдання, студенти опановують «редакційну» й «польову» інформаційну журналістику, звикають співпрацювати в команді та працювати з вимогливим редактором. Тут не буде завдань до виконання in vitro – кожен матеріал створюється в реальних умовах і призначений для публікації. Студенти вчаться шукати та перевіряти інформацію, писати новини й брати коментарі, швидко обробляти пряму мову і якісно використовувати мультимедійні елементи. А що медійні практики стрімко змінюються, й підручники з онлайн-журналістики «старіють», щойно вийшовши з друку, викладачеві часто доводиться згадувати латинське docendo discimus – навчаючи, вчися сам.

 

Друковані медії :: Отар Довженко, Вахтанг Кіпіані

У рамках цього курсу студенти не тільки ознайомляться з теорією і філософією функціонування друкованого видання, а й застосують здобуті знання на практиці – виготовляючи «з нуля» власну газету. У «вік електронних ЗМІ» підготовка традиційної газети стає чималим викликом для багатьох молодих журналістів, навіть якщо вони мають  професійний досвід з інтернету, радіо чи телебачення. Часто «паперове» видання стає тим лакмусовим папірцем, який на практиці засвідчує – Чи вміємо ми конструктивно мислити? Чи вміємо працювати в команді? Чи вміємо грамотно і цікаво писати?

Праця у навчальній редакції ставить перед студентами часто не навчальні проблеми, а дискусії про сенс видання традиційних газет у ХХІ столітті відкриває цікаві перспективи для професії, які дещо загубилися у дискусіях про «смерть газетної журналістики». Одна з головних перспектив – перехід від масового до елітарного читача. І це те головне запитання для майбутнього журналіста – наскільки ми готові запропонувати елітарній авдиторії відповідний контент? Створення газети дає студентам першу пробну відповідь на це запитання, для деяких – не дуже приємну.

 

Медіаетика :: Ігор Балинський

Професійна етика – це, мабуть, один із аспектів зі сфери журналістських стандартів, який найчастіше обговорюють. Значно гірша є ситуація із її застосуванням на практиці. Українська журналістика в силу деяких обставин у питанні дотримання етичних норм виглядає особливо непривабливо, якщо порівнювати з журналістикою  у країнах західного світу. Дискусії про журналістську етику в Україні – не новина. Вони «точаться» з перемінним успіхом упродовж усього періоду державної незалежності, загострюючись у передвиборчі періоди і затихаючи у проміжки умовної стабільності політично-суспільного життя.

Нова ситуація з війною на Донбасі поставила перед українськими журналістами ще складніші виклики і в етичній сфері, починаючи з окреслень ворожої сторони. Ще складніше – як і чи говорити гірку правду в умовах інформаційної війни?

Цей курс покликаний  відповісти студентові на найважливіше запитання медіаетики – це не тільки проблема професійних стандартів. Майбутній журналіст повинен усвідомити, що ця проблема напряму пов’язана із глобальними процесами в медіасфері – зниження тиражів газет, зменшення авдиторії інформаційної тележурналістики тощо. Протидія цим тенденціям криється у чесності, виваженості, ретельності журналістської роботи. Тобто всього того, чого від нас вимагає професійна етика.

 

Медіаправо :: Іван Городиський

Навчальний курс «Медіаправо» присвячений вивченню правових засад медійної діяльності в Україні. Головну увагу зосереджено не лише на знанні законів, але й у відповідях на конкретні практичні запитання:

  • Свобода слова та її захист:why does it matter?
  • Журналістське розслідування: що можна робити і де не варто переходити межу?
  • Закон – друг журналіста: які правові інструменти можна використовувати в медійній сфері?
  • Авторське право і медії: які ваші права на підготовлені матеріали?
  • Війна і журналістика: особливий статус журналіста і як його не втратити?
  • Судова журналістика: коли можна приходити в суд як на роботу?

Під час навчання ми обговоримо низку важливих професійних проблем, зокрема: свобода слова і її захист в сучасному світі, правовий статус журналіста (права та межі їх реалізації) і використання передбачених законом інструментів під час професійної роботи. Особливу увагу зосередимо на правовому регулюванні діяльності журналіста в реальних ситуаціях, зокрема під час журналістських розслідувань та збройного конфлікту.

Курс розроблено із врахуванням реальних викликів, які виникають у роботі журналіста та з наголосом на практичних аспектах його діяльності. В межах курсу як експертів залучатимемо журналістів-практиків, суддів та адвокатів.

Медіаправо – це must-have для журналіста-професіонала!

 

Медіариторика :: Вікторія Бабенко

Говорити красномовно та переконливо – словом і жестом, опанувати елементи психологічної і риторичної культури, аналізувати найкращих ораторів в історії людства, випрацювати свій індивідуальний стиль промовляння і стати обличчям-брендом різножанрової журналістики пропонує курс з «Медіариторики».

Вміння спілкуватися потребує постійного вдосконалення комунікативної майстерності. Систематичні тренінги з аудіо- та відеопрактики допоможуть вам зробити авторську фразу індивідуальною.

Аудіозаписи навчать правильно інтонувати й подавати інформацію; жестикулювати, імпровізувати, аргументувати, відповідати на запитання і не хвилюватися. Ми вчитимемося у професійній телевізійній студії. Робота перед телевізійними камерою та суфлером дадуть змогу навчитися працювати в різних техніках, позбутися страху перед камерою, налагодити зоровий контакт з аудиторією і втримати її увагу.

  • Відчуй свою комунікативну силу в радіоефірі!
  • Стань ведучим «власного телеканалу»!

 

 ІІ семестр

 Телевізійні новини :: Вікторія Бабенко, Омелян Ощудляк

Телевізійні новини – це неперервний серіал із серйозними та щасливими повідомленнями, власним «інформаційним портретом» і професійною стилістикою. Постійні випуски новин дають вам змогу безперервно й оперативно дізнаватися про ситуацію у країні та в світі не лише з екрана телевізора, але й у мережі за допомогою комп’ютерів, смартфонів, планшетів.

У межах навчального курсу студенти ознайомлюватимуться з «фабрикою» новинного випуску, технікою прямих увімкнень, записуватимуть статичні та динамічні стендапи, вчитимуться працювати в актуальних жанрах – допомагатимуть їм успішні телевізійні журналісти та ведучі рейтингових українських каналів.

Телевізійні новини – це інтенсивний практикум, який формує універсального журналіста; відеографа, котрий самостійно знімає, начитує, монтує інформаційні матеріали та стримить з місця події.

А тепер уважно подумайте: інформувати аналізуючи чи інформувати розважаючи – який випуск новин у професійній телестудії зверстаєте ВИ: ранковий чи вечірній?

Ставай універсальним з нами!

 

Західна цивілізація :: Ярослав Грицак, Олена Джеджора

Ніщо так не сприяє розумінню сучасності та її проблем, як історична перспектива. З цим погоджуються і відомі економісти (Кейнс),  і дипломати (Кіссинджер), й інші знані представники дуже потрібних та прагматичних професій. Біда, однак, у тому, що чим більше і швидше навколо нас відбувається змін, тим більше ми втрачаємо вміння мислити історично.

Тому ми обговорюватимемо в історично-порівняльній перспективі ті проблеми, які найбільше стосуються сучасної України: національна ідентичність, урбанізація, демографічна трансформація та еволюція сім’ї, зміна поколінь тощо. Ми розглядатимемо їх у ширшому контексті так званої «Великої трансформації» – переходу від традиційного до модерного/постмодерного суспільства.

Зазначимо, що навчальний курс «Західна цивілізація» ґрунтується на обговоренні текстів, котрі на свій лад становлять «золоту скарбничку» модернізаційних теорій та їхніх ревізії:  Андерсона, Гершенкрона,  Джадта,  Ґелнера, Інґлегарта, Колаковського, Нора та інших.

 

Радіожурналістика :: Ігор Балинський, Андрій Великий

Ми запрошуємо вас пірнути у крутезний світ радіо, де звук творить дива.

Ми навчимо вас лише голосом передавати емоції та почуття: керувати, стримувати, переживати, радіти, горіти…

Ви вчитиметесь в умовах реальної радіоЖУРНАЛІСТИКИ. Технічна база УКУ схожа на  студії багатьох провідних радіостанцій України. Ви матимете можливість «доторкнутися» до справжнього радіо. І, зрештою, зрозуміти чи це ваше.

Наш курс поділений на три основних частини. Створюватимемо найважливішу програму будь-якої станції – РАНКОВЕ ШОУ. Один із найкращих новинарів України Ярина Капітан навчить вас правильно готувати радіоНОВИНИ.

І, звичайно, відкриємо вам усі таємниці радіоІНТЕРВ’Ю.

Наше навчальне гасло дуже просте – практика, практика і ще раз ПРАКТИКА!

До зустрічі в радіостудії!!!

 

Християнська духовність :: владика Борис Ґудзяк

Що означає бути християнином у сучасному світі? Які виклики ставить сучасна цивілізація християнству? Чому відроджується релігійний фундаменталізм і яка справжня місія християнства? На ці та інші запитання ми разом шукатимемо відповіді в межах навчального курсу «Християнська духовність».

Окрім цього, ви матимете нагоду більше дізнатися про історію та особливості розвитку християнської духовності, релігійну і світоглядну специфіку сучасного українського суспільства, роль християн різних конфесій у політичному й соціальному житті, погляди Церкви на біоетичні проблеми, а також про те, як сучасне християнство трактує питання природи людини, її свободи і  відповідальності.

Думати – не боляче, вірити – не страшно!

 

Медіапсихологія :: Оксана Проць

Журналістика – ваша стихія! Однак вам завжди було цікаво дізнатися, що  відбувається у найглибших закутках людської психіки? Ви знаєте все (чи майже все) про те, як створити передачу, взяти інтерв’ю, зробити якісний репортаж, скомпонувати цікавий сюжет. Можливо, ви вже є автором креативних публікацій,  але вам цікаво ще й знати, як медіа продукти які ви створили сприйматимуть глядачі/слухачі/читачі? Ви неодноразово ставили собі запитання: чи однаково люди сприймають те, що їм пропонують ЗМІ? Ви хочете знати, як працюють маніпулятивні технології у ЗМІ і чому вони ефективні? Або, можливо, вам як медіаспоживачам потрібно «оборонятися» від нав’язливих впливів, якими рясніють сучасні ЗМІ? Знайти відповідь на ці та інші запитання ви зможете у навчальному курсі «Медіапсихологія».

«Медіапсихологія» допоможе вам з’ясувати:

  • Як подавати матеріал так, щоб його правильно сприймала і усвідомлювала різнорідна глядацька/слухацька/читацька аудиторія?
  • Як застосовують техніки переконання? Як можна зробити аргументи ефективними й переконливими, а як можна (і чи можна) досягти бажаного без згоди того, на кого впливають (читача, слухача)?
  • Що таке маніпуляції, як їх створюють, як вони працюють та в який спосіб глядач/слухач/читач може (і чи може) їх уникнути?
  • Чому віртуальний світ такий привабливий для людини і здатний узалежнити? Які наслідки такої залежності та як її подолати?
  • Як додаткові засоби подачі матеріалу (колір, розміщення, звук, паузи) можуть підсилювати значущість того, що сказав/написав журналіст?

Зрештою, і це теж важливо, завдяки «Медіапсихології» ви матимете нагоду опанувати специфічні психологічні прийоми спілкування, які допоможуть тобі під час роботи в журналістиці.

 

Критичне мислення :: Вікторія Бриндза

Щоб досягти успіху в інформаційну епоху, наше слово має бути не лише красивим, але й вагомим, а наші думки ― не лише оригінальними, але й чіткими та гострими. Аргументи — річ суха, це не креативний курс. Така собі химерна насолода для зануд. Цей курс схожий на патанатомію — ми препаруватимемо власні думки та думки інших, шар за шаром зніматимемо оболонки, доходитимемо до суті, а потім її зважуватимемо.

Критичне мислення не полегшить, а радше ускладнить вам життя. Немов у «Матриці», ми тренуватимемося бачити світ зеленими символами. Але навіть якщо ви не захочете покидати світу власних привабливих картинок, опановуючи цей курс, то крок за кроком ставатимете більш загартованими і стійкими до маніпуляцій, набуваючи суб’єктності й водночас залишаючись людиною.

.

Політичні комунікації :: Вахтанг Кіпіані, Юрій Опока

Чи існує четверта влада в умовах, коли перші три явно не справляються з відповідальністю і суспільство регулярно вибухає невдоволенням і майданами? Мас-медії – не тільки інформатор, а й за словами Леніна (о, Господи!), «колективний організатор і пропагандист».

Критичний погляд на усталені речі й пошук прихованих мотивів учинків дійових осіб – це альфа і омега сучасних комунікацій. Ми не є носіями чи знавцями всієї «правди», але шукатимемо разом виходи із кризових ситуацій, де преса і телебачення мали б відігравати роль медіаторів.

Щоб розуміти, як те чи інше ЗМІ віддзеркалює реальність, ми навчимось розуміти структуру українського медіаринку.

Як організована робота прес-служби? Як скласти і правильно поширити прес-реліз? Чи мають журналісти право їздити у прес-тур за рахунок сторони, яка запрошує і приймає? Ці та інші запитання не мають однозначних відповідей. Тому будемо сперечатись і шукати перспективи погляду на проблему.

Взаємини журналістів і піарників – «хто кого танцює?». Чи реально потрапити у новини крутого каналу без грошей – на численних прикладах переконаємося, що так. Треба тільки увімкнути креативну клепку і знати як працює редакція того чи іншого ЗМІ.

Як виокремлювати з інформаційного потоку замовні матеріали, так звану «джинсу». Чи це ефективний спосіб донесення потрібних меседжів? Кому «заносити» гроші і чим це може закінчитись?…

«Українська правда» й убивство Георгія Ґонґадзе. Кучмівсько-медведчуківські «темники». Цензура як різновид політичної комунікації.

В Україні тихо померла партійна і взагалі ідеологічно визначена преса. Добре це чи ні  – подискутуємо.

Політична реклама й агітація у виборчих кампаніях 1989 – 2014 рр. – що змінюється в час, коли гроші нібито вирішують усе?

Соціальні мережі – від стендалонів і ЖЖ до Фейсбуку та Інстраграму. Чи мають політики право на приватність в інтернеті? Чи можна фотографам підглядати у приватні СМС повідомлення депутатів і чи суспільство має право знати, що там написано?

Пропаганда як виклик для України в умовах неоголошеної війни з Росією. Журналісти, піарники, блогери і взагалі всі «бійці» ідеологічного фронту, а з ким ви?

Ми не знаємо однозначних відповідей, але ми шукатимемо їх разом!!!

 

Візуальні комунікації :: Вікторія Романюк

Жан Бодріяр свого часу сказав: «Світ, зафіксований камерою, ‒ вже не той світ, яким був раніше. Він змінюється в той самий момент, коли його фотографують». У XX столітті простір візуального розширив свої межі, охопивши майже всі культурні сфери життя.  Теоретики заговорили про «візуальний прорив», про те, що розуміння «візуального» виходить за межі мистецької образотворчості і його важливо розглядати в міждисциплінарному синтезі журналістики, дизайну, інформаційних технологій, естетики, психології, соціології, семіотики. Тож  у межах курсу «Візуальні комунікації» ми будемо працювати з візуальним образом, символом, візуальним текстом, візуальною мовою – з одного боку, і способами сприйняття – з іншого.

Ми спробуємо «прочитати» візуальні повідомлення у фотомитях  Анрі Картьє-Брессона, Ірвіна Пенна, Альфреда Ейзенштадта, рекламних експериментах Сальвадора Далі, політичних плакатах Казимира Малевича та проаналізуємо кінопошуки Дзиґи Вертова; розглянемо продукти сучасного телебачення, твори NET-, відео- та медіаарту; визначимо механізми візуального сприйняття та проведемо власні експерименти.

Результат курсу  –  індивідуальні фото- та відеопроекти студентів.


 

ІІІ семестр

Телевізійні формати :: Вікторія Бабенко, Омелян Ощудляк

Вивчати, модернізувати, розробляти і створювати власні аналітичні, пізнавальні та художньо-документальні проекти студенти мають змогу в межах курсу «Телевізійні формати».

Формат чи (не)формат?

Які тенденції сучасного телебачення? Чого хоче телеглядач? Як привернути увагу аудиторії і зробити так, щоб глядач додивився програму, не перемикаючись? Як створити трансмедійний проект на чотирьох платформах: телебачення, інтернет, соцмережі й Mobile → цифровізація відкриває нові можливості.

Апґрейд телеекрана.

Жанрову структуру програмінгу й телеіндустрії інтенсивно заповнюють форматні програми – новий тренд, який швидко став головним напрямом виробництва продукції. Формати з новими ідеями та новими елементами набувають нової презентаційної оригінальності. Знаючи «біблію формату» (Production Bible), аналізуючи глобальні тенденції телевиробництва, розуміючи секрети успіху світових телехітів, які підкорили весь світ, студенти пропонують свій оригінальний авторський проект.

Готові?

Відформатуй своє (теле)бачення!

 

Креативні індустрії :: Ігор Балинський

  • Чому «Доктор Хаус» збирає біля екранів телевізорів чи моніторів комп’ютерів десятки мільйонів глядачів?
  • Чому ІКЕА – еталон дизайнерського смаку?
  • Чому Гаррі Поттер відоміший за Барака Обаму?
  • Чому Коко Шанель визнано іконою стилю?
  • Чому Девід Бекхем – ікона успіху?

Часткову відповідь на ці запитання дає американський соціолог Ричард Флорида, який у своєму культовому «Креативному класі» зазначає: «Практично у будь-якій сфері – від автомобілебудування до індустрії моди, від харчової промисловості до інформаційних технологій – перемагає той, хто володіє креативним потенціалом».

Отже, тому що КРЕАТИВНО.

У ХХІ столітті завдяки мас-медіям та глобалізації мода, спорт, реклама, шоу-бізнес, комп’ютерні ігри, туризм, дизайн, телевізійний серіал, субкультура дитинства перетворилися на креативні індустрії (галузі, які поєднують створення, виробництво та комерціалізацію змістів) – світ втілених мрій і фантазій, світ стилю і смаку, а головне – успіху.

  • Тож як працюють креативні індустрії?
  • У чому їх привабливість для сотень мільйонів жителів Землі?
  • Які цінності вони ретранслюють?
  • Яка є роль мас-медій у цих феноменах?

На ці та інші запитання ми спільно шукатимемо відповіді в межах навчального курсу «Креативні індустрії».

Обіцяємо: буде цікаво та корисно!!!

 

Публічна історія та медії :: Василь Расевич

Публічна історія – це історія, що через технічну революцію в інформаційній сфері, надсучасні ґаджети, прорив у кіно- та телевізійній індустрії, а також  завдяки неймовірно швидкісній передачі даних в інтернеті розкинула запилені бібліотечні та архівні полиці, товсті академічні фоліанти й увійшла у щоденне життя. Історія стала не лише захопливою, яскравою і кольоровою, а й  доступною буквально.

Водночас «опублічнення» історії спричинило її інструменталізацію – історія стала інструментом політичних маніпуляцій, індоктринації та пропаганди. У ХХІ столітті ми є свідками, а подекуди, на жаль, учасниками того, як до воєн інформаційних чи економічних додалися історичні. Саме тоді в медіях з’являються тисячі документальних та художніх серіалів на історичну тематику – з підігнаними під один канон історичними інтерпретаціями; публіцистичні передачі з масою постановочних сцен; художні твори з індоктринованим змістом; глорифікуюче війну і насильство художнє кіно; театр, пісні і навіть мультфільми – усе стає елементами цілеспрямованої історичної політики та війни пам’ятей.

У межах курсу «Публічна історія та медіа» студенти навчаться аналізувати історичну політику та політику пам’яті, відрізняти інструменталізацію історії від її популяризації; створювати новий та якісний медійний продукт на історичну тематику; творити інтелектуальне середовище, залучати різні експертні групи до дискусій про минуле в медійному просторі України.

.

Семіотика медій :: Вікторія Бабенко

Це спроба «прочитати» сучасні медії так, як читають захопливий роман, вдивляючись у найістотніше – «невидиме» і «нечутне»; це путівник, що ознайомлює із визначними результатами семіотичного вивчення мови та інших знакових систем і допомагає зрозуміти різні семіотичні практики.

Семіотика випрацювала корисний інструментарій, щоб зрозуміти людину і її діяльність: мовну, афективну, суспільну.

Успіх комунікації багато в чому залежить від її семіотичного забезпечення – від того, як вдалося висловити потрібну інформацію у концентрованому знаковому вигляді: символі, гаслі, заголовку, фотографії, ритуалі, шрифті, кольорі, кадрові…

Семіотичні протистояння червоно-білого та червоно-синього прочитуємо між  Coca-Cola і Pepsi. Гасло Coca-Cola «Пийте «Кока-Колу»! Чудову та освіжаючу», «Це справжня річ» підкріплені вдалим «кольоровим образом», який викликає у людини одночасно такі емоції, як пристрасть і турботу. Натомість рекламна кампанія під девізом: «Пепсі – для тих, хто почуває себе молодим», «Ви покоління – Pepsi» зорієнтована на спокій і драйв, емоції, які відчуваємо усе життя.

Визначте! Чий семіотичний ансамбль сильніший?

Порівнюючи можливості різних знаків і, проникаючи в «серце» досліджуваного явища, семіотика має не лише дієві канали та засоби комунікації, а й методи інформаційного захисту від небажаних впливів.

Селекція/опрацювання/осмислення/аналіз медіатекстів – основа медіакомпетентності людини XXI століття.

 .

Медіадослідження (Дослідницький семінар) :: Ірина Старовойт

Дослідницький семінар є обов’язковою частиною МА програми з журналістики. У цьому інтенсивному семінарі студенти будуть відточувати свої навички, необхідні для успішного проведення дослідження, а також опису і комунікування його результатів, щоб добре підготуватися  до написання і захисту свого власного дослідження  в наступному семестрі. Зокрема, науковий семінар звертає увагу на такі теми, як розвиток і популяризація науки,  постановка дослідницьких питань, хто пише i читає наукову літературу, кінець епохи байдужого знання, за що науковець відповідає перед суспільством,  особливості гуманітарного наукового пошуку, формулювання гіпотез, їх розбудова і доведення, розшукування джерел до теми, основи наукової дискусії, прогалини в міркуваннях, чуже слово і принципи цитування, складання планів та провадження самостійних досліджень, оформлення і верифікація  результатів, сам процес письма,  а також засоби, завдяки яким наукове писемне мовлення стає второпним, цікавим і переконливим.

.

Світові медіасистеми :: Юрій Опока

Нація – це уявна спільнота. Цю популярну думку Бенедикта Андерсона часто спрощено пояснюють так: незнайомі один з одним люди виконують спільні соціальні ритуали і так розуміють себе частинками однієї спільноти, тобто формують націю. Спільні ритуали є різними, але один із найважливіших – читання преси. За століття до цього Фрідріх Геґель вже припускав, що читання ранкових газет замінить багатьом людям ранкову молитву. Андерсон надав цій думці прикладного виміру. Але в добу глобалізації й зникнення мовних/інформаційних кордонів перед нами постають нові питання:

  • Як бути з людьми в різних країнах, котрі читають одну закордонну газету, наприклад New York Times або Breitbart News?
  • Хто їм ближчий: їхні співгромадяни (хоча й ідеологічні опоненти) чи люди з іншого кінця світу (але однодумці)?
  • Як у епоху «пост-правди» формується «правий інтернаціонал» і що це взагалі все значить?

Оскільки виклики й тренди найновіші – універсальних відповідей тут немає. Шукатимемо їх разом в межах курсу «Світові медіасистеми». У своїй праці про сучасні медійні системи Деніел Галлін та Паоло Манчіні розробили концепт «політичного паралелізму» (віддзеркалення політичного спектру у медіаландшафті) й дослідили взаємодію медійної й політичної систем. Це важливий концепт потребує осмислення. Ми опиратимемося на їхні дослідження, але не вчитимемо медійну структуру кожної держави спеціально. У світі, що так динамічно міняється, немає сенсу вивчати кількість газет, телеканалів чи сайтів. Натомість, ми зосередимося на інструментарії аналізу медіасистем, на головних трендах, що впливають на ідеї, політику, медіа, а значить і на наше життя.

Окрім того дізнаємося:

  • Що таке «телевізійна війна»?
  • Яку роль відіграють медіа в архітектурі міжнародних конфліктів?
  • Що таке «ефект Аль Джазіра» та як CNN творить міжнародні відносини?
  • Хто перемагає у війні Дональда Трампа проти ліберальних ЗМІ світу?
  • Чому в Польщі «коронували» Ісуса Христа та як тамтешні державні медіа конструюють нову «соціальну релігію»?

 

Медіаефекти і пропаганда :: Андрій Архангельський, Юрій Опока

Сучасна пропаганда – це не «ідеї», а «картинки», або «слова», які у кращому разі видають себе за ідеї, а в гіршому – виглядають як «тролінг».

Пропонуємо подивитися на пропаганду як на блокбастер, на продукт із малим терміном придатності. Точно так само як бойовик збирає 90 відсотків «каси» в перші два-три тижні прокату, так і сучасна пропаганда найефективніша  у перші два-три місяці, враховуючи ефект несподіванки.

Що залишається від блокбастеру за рік? .. Півтора? … Як від «Титаніка» – одна пісня Селін Діон, і дві-три сцени з ДіКапріо. Що залишається від пропаганди сьогодні? Які моменти ще спрацьовують, а які  вже ні?

Пропонуємо подивитися на пропаганду як на театр з різними голосами.  Перерахуємо їх. Розглянемо уважно – як вони працюють? Простежимо похвилинно, як і що вони говорять, виокремимо найяскравіші й найтиповіші фрази для анатомічного  дослідження. Прослухаємо їх у сповільненому темпі. Що тут – від театру, і що – від комсомольських зборів? З чого створюється ефект навіювання? На якій хвилині натискають кнопку – і голоси перетворюються на виття, спричиняючи  оплески в залі? … І головне запитання: чому це спрацьовує?

Що цьому можна протиставити? Холодну раціональність? Насильство у відповідь? Емоції? Або ж розуміння механізмів пропаганди й медіаефектів?

Пропонуємо вам стати критиками насильства, раціональними викривачами ірраціонального.

Розуміючи – перемагаєш!

.

Есеїстика :: Анна Гін

Я не була журналістом, коли вперше прийшла до редакції. Не знала законів і правил професії. Поняття не мала про жанри, формати і алгоритми роботи. Буквально через декілька днів (а я планувала не менше місяця відсиджуватися у стажерах) редактор попросила мене написати історію в газету. Просто хтось із працівників не здав вчасно матеріал, і напередодні дедлайну у верстці була «діра».

– Гін! – благала редактор. – Ти ж шкільний психолог, ти, зрештою, мама, ну придумай тему і напиши хоч щось!

І я написала. Написала, як відчувала. Всупереч академічному курсу «Жанри журналістики». Написала власну історію. Емоційно, з подробицями. Вивернула назовні особисті переживання. До цього в нашій, за фактом інформаційній газеті так ніхто не писав. З цієї публікації почалася моя особиста колонка «Невигадані історії». Значно пізніше я дізналася, що пишу в жанрі «есей».

Успіх цієї колонки був несподіваним навіть для головного редактора. Все через півроку він казав на плануванні всім: «Не бійтеся впустити в себе текст! Журналіст – передусім особистість. Віддайте матеріалу свої відчуття, настрій, емоцію».

Під час курсу «Есеїстика» ви дізнаєтесь, як бути відвертими у своїх матеріалах. І чи потрібно це взагалі))

 

Репортаж :: Марічка Паплаускайте

У Школі журналістики УКУ  часто наголошують на тому, що справжня журналістика — це уміння розповідати історії. Чи не найкраще із цим завданням справляється жанр художнього репортажу.  Останніми роками він є одним із найбільш затребуваних в українському медіапросторі. І це природньо — коли країна переживає бурхливі трансформації, з’являється попит на тексти, що карбують реальність без фальші й повчань. Тексти, які допомагають читачу знаходити відповіді на складні запитання через живі історії і долі простих людей.

Художній репортаж — непростий жанр. Він вимагає від автора глибокого занурення у тему, вміння знаходити фактурних героїв і бути із ними достатньо відвертим, аби отримати відвертість у відповідь, а ще — таланту помічати важливі деталі, знаходити вдалі образи й майстерно поводитись зі словом.

Українська школа репортажу, попри попит на жанр, наразі тільки формується. Цей факт не мав би лякати молодих журналістів, а лише навпаки — означати для них, що є чому вчитися і куди рухатися.

У межах курсу «Репортаж» студенти зможуть освоїти особливості цього жанру, безпосередньо працюючи «в полі»: з кожним оберемо тему, шукатимемо бекграунд і кути подачі, готуватимемось до розмов із героями і безпосередньо говоритимемо з ними, а ще — будемо вчитися обирати із зібраного матеріалу те, що насправді має вагу, і складати факти, діалоги й образи у красивий літературний текст.

Словом, будемо вчитися добре розповідати важливі історії.

 

 

Журналістське розслідування :: Павел Решка, Юрій Опока

Журналісти – це четверта влада. Журналісти пильнують за «руками влади». Журналісти є для того, щоб політики мали кого боятися.

Журналіст-розслідувальник – як хірург серед лікарів. Його спеціальність – найцінніша, найважча й найбільш престижна у професії. Журналісти-розслідувальники намагаються своєю роботою зробити суспільство кращим.

У чому полягає їхня робота? Вона дещо споріднена із працею детектива. Потрібно організувати мережу власних інформаторів, перевіряти отриману інформацію, навчитися захищати своїх інформаторів. Важливо вміти шукати джерела та докази в архівах, судах, інтернеті, а також у найвіддаленіших куточках планети. Необхідно вміти виокремити правду від фальші. Працювати в цейтноті, усвідомлюючи, що помилка може дорого коштувати.

Ми розповімо вам, як усе це зробити!

 

Аналітична журналістика :: Отар Довженко

Якось я запитав у двох десятків знайомих журналістів, кого вони вважають найкращим аналітиком українських медій. У відповідях фігурували п’ятеро людей, троє із них працюють в одній газеті. Мені здається, що це замало.

Новини дають нам знання про те, що відбувається, а публіцистика допомагає сформулювати своє ставлення до подій. Третя, дуже важлива ланка, –  аналітика, що дає розуміння ситуації, розкладає все по поличках і пропонує зробити власні висновки. Не отримуючи якісної аналітики, аудиторія приречена рефлексувати навпомацки, і тоді нею дуже легко маніпулювати. Ми намагаємось виправити цю ситуацію, поповнивши перелік успішних аналітиків українських ЗМІ новими прізвищами. Крім загального уявлення про аналітичну журналістику, її інструменти та формати, до курсу входять оглядові тематичні лекції: про культурну аналітику розповість Володимир Павлів, про релігійну – Тарас Антошевський, про політичну – Ігор Балинський. У межах цього курсу студенти багато читають, думають і пишуть, адже курсове завдання є повноцінна аналітична стаття.


 

 ІV семестр 

Медіакритика :: Отар Довженко

Якось я вирішив прочитати відгуки на одну з перших своїх публікацій в онлайн-виданні – й пережив такий стрес, що не наважувався зазирати до коментарів іще півроку. Критика може бути болючою, але вона допомагає нам зростати.

Медії працюють краще, коли мають змогу дивитись на себе збоку, а їхня якість вимірюється не лише тиражами й рейтингами. Тому в європейських та північноамериканських країнах критика медій має велике значення, а її традиції закорінені в публіцистиці ХІХ століття. Натомість у Радянському Союзі критикувати ЗМІ було не прийнято; у незалежній Україні медіакритика зосередилась у кількох нішевих онлайн-виданнях. А тим часом варто почитати дописи в соціальних мережах чи послухати розмови у громадському транспорті, щоб пересвідчитись: в українському суспільстві назрів величезний запит на медіакритику, який стає дедалі гострішим в умовах інформаційної війни.

Курс «Медіакритика» – про те, як задовольняти цей запит, створюючи медіакритичні матеріали в різних форматах і на різних платформах; як бути переконливим, не бути банальним і знаходити позитивну перспективу, пишучи про медійний продукт; як розпізнавати проблеми галузі і вловлювати тренди професійних дискусій. Кожен студент у межах цього курсу спробує себе в ролі медіакритика.

 

Рекламні комунікації :: Сергій Трухімович

У кожного в житті є чимало ситуацій, коли ви розповідаєте друзям, знайомим про книжку, фільм або нову модель смартфона. Зазвичай ваша розповідь закінчується так: обов’язково прочитай; раджу подивитись; купи – не пошкодуєш. Фактично цією ситуацією ви створюєте рекламне повідомлення, якого для ваших друзів цілком достатньо, щоб придбати продукт , який ви «розрекламували».

Знаю, що настане  час, коли і про вас будуть так само говорити, тобто фактично рекламувати: обов’язково прочитай його/її статтю, вона вартує твого часу!!! Але перш, ніж це станеться, варто навчитися самим правильно рекламувати цікавий, важливий чи корисний продукт. Переконаний, що допоможе вам у цьому навчальний курс «Рекламні комунікації», під час якого ви:

  • навчитеся планувати та реалізовувати рекламні проекти;
  • зрозумієте, у чому головні відмінності між PR та рекламою;
  • отримаєте відповідь на запитання, що спонукає людей відгукуватися на рекламні звернення;
  • навчитеся працювати із брифом для збирання інформації;
  • дізнаєтесь, що таке креативне мислення у рекламі;
  • визначите головні принципи створення рекламного повідомлення;
  • на практиці зрозумієте, у чому особливості, переваги, відмінності реклами в різних медіях: друкованих, на телебаченні, радіо, в інтернеті.

У підсумку разом із колегами по команді створите власне відео-, аудіо- чи візуальне рекламне повідомлення.

Та найголовніше – ви збагнете, що реклама – це об’єктивний процес: незалежно від вашого бажання, ви рекламуєте себе своїми вчинками, своєю працею, своїм професіоналізмом.

 

Соціологія і медії :: Оксана Міхеєва

Сьогодні в Україні та світі накопичується значний обсяг соціологічної інформації. Швидкоплинний світ потребує не менш швидкої реакції, тож часто соціологічні фірми та інституції обмежуються публікацією отриманих цифрових даних, не надаючи розлогих аналітичних записок до кількісних показників. Правильне «прочитання» та потрактування цих даних потребує фахової підготовки, в іншому випадку журналіст може стати творцем «дешевої» сенсації, яка не відповідає соціальній реальності та, зрештою, підриває імідж і соціології, і журналістики.

Навчальний курс «Соціологія і медії» ознайомить з основними джерелами соціологічних даних та способами представлення результатів соціологічних досліджень; напрацювання навичок «прочитання» та представлення у ЗМІ соціологічної інформації.

 

Соціологія міста :: Оксана Міхеєва

Сьогодні ми живемо в особливому світі, де кількість міського населення перевищує кількість людей, які живуть у сільській місцевості. За прогнозами, ця тенденція зберігатиметься: більшість людей живе й житиме в містах. До того ж, стає все більше великих міст, кількісні параметри яких іноді навіть важко уявити. Кількість мешканців сучасних міст-гігантів може дорівнювати кількості населення всієї України.

Кожне місто має свій неповторний шарм, постає як складний соціокультурний організм, політико-економічна система, продукує особливі типи комунікації тощо. Тому сьогодні зрозуміти місто та його мешканця – це те саме, що зрозуміти світ.

Курс «Соціологія міста» пропонує вивчати місто як складний та багатоаспектний феномен, як форму спільноти, як тип соціальності, сутнісною рисою якого є інтеграція різнорідних видів життєдіяльності в єдину систему з власним механізмом підтримування та відтворення стабільності та порядку.

Викладання курсу здійснюється із залученням активних методів, що дає студентам змогу не лише засвоїти теоретичні знання про місто, а й на практиці апробувати деякі техніки та методи дослідження міського простору, підготувати та представити власні проекти.

 

Медіабрендинг :: Вікторія Бабенко

Як не загубитись в інформаційному шумі, створити власний бренд, визначити стратегію позиціонування, знайти свою аудиторію? Що таке брендинг у класичному розумінні та у веб-середовищі?

Медіабрендинг – для тих із вас, хто мріє створити презентаційний бренд. Ми зібрали найважливіші та найпотрібніші знання, які дадуть практичний імпульс до власного розвитку. Ми допоможемо знайти свою ідею, та дамо базові знання та навички для її реалізації.

 З нами ви дізнаєтесь про:

  • цінність бренду
  • бренди-потяги
  • бренди-переможці
  • екосистему бренду
  • психологічні стратегії
  • рекламні провокації
  • маркетингові війни
  • бенчмаркінг

на прикладі відомих брендів: Coca-Cola, Pepsi, Volvo, Benetton, Apple,

BBC, DW, CNN, CBS, National Geographic ets.

Ми зверстаємо якісну маркетингову історію з оригінальним змістом і потужною енергією, щоб налагодити емоційний контакт зі споживачем за принципом – Look & Feel!

  • Відкрий в собі – брендового менеджера!

 

Ідеї в соціальних медіях :: Отар Довженко

Якось я завів собі песика породи такса. Мати таксу виявилось великою радістю, і мені дуже кортіло поділитись із кимось своїми почуттями. Я створив спільноту у Facebook і запросив до неї кількох знайомих власників такс. За декілька місяців у спільноті зібралося понад півтораста учасників, які навряд чи мали б шанс зустрітись, познайомитись і обмінятись досвідом за інших обставин.

Соціальні медії пропонують фантастичні можливості для гуртування однодумців, співпраці та просування конструктивних ідей. Величезним стимулом для цього став Майдан 2013-2014 року, який розпочинався і значною мірою розгортався саме у віртуальному просторі. Але й до Майдану чимало громадянських ініціатив, що зародилися в соціальних мережах, змогли досягти реального результату. Відходячи від спрощеного розуміння SMM як інструменту продажів і комерційного просування, ми разом зі студентами розроблятимемо стратегії представництва та розбудови медійних і громадських стартапів у різних соціальних медіях. Кожен із них спланує і, за бажання, втілить у життя власний проект.

 

Медіаменеджмент :: Вахтанг Кіпіані

Для журналіста «Медіаменеджмент» на перший погляд, –  не найцікавіший курс. Але він стає тим більш цікавим, чим більше студент розуміє взаємозв’язок між творчою діяльністю, можливістю реалізувати власні креативні ідеї, здатністю виконувати важливу суспільну місію та економічними механізмами, на підставі яких функціонують мас-медії. Кар’єрне зростання журналіста часто зумовлює потребу підійматися сходинками відповідальності і прийняття рішень: до редактора відділу, до керівника програми, до керівника кореспондентського пункту, до головного редактора і т. д.

Це передбачає оволодіти певними керівними навичками – управління персоналом, організація роботи, праця з партнерами, стосунки з конкурентами тощо. Тобто – базовими елементами медіаменеджменту.

Отже, мета курсу – дати студентам розуміння комплексної проблематики, пов’язаної із визначенням місії, формуванням концепції, структуруванням та управлінням медіапроектом, з потребою вміло поєднувати менеджерські навички та творчий розвиток журналістського продукту. Завдання курсу також передбачає випрацювання теоретичних орієнтирів і вміння застосувати їх для аналізу і прогнозування розвитку ЗМІ, просування його на ринку, вмінню перемагати в конкурентному середовищі. При цьому увагу зосереджено на співвідношенні теорії і практики.

 

Управління проектами :: Наталія Шпот

Це системний курс, що дає добру нагоду попрацювати над створенням власного медійного проекту, систематизувати свої знання про проектну діяльність, отримати нові можливості, ідеї та інструменти, щоб краще реалізувати вдалі продукти та професійно зростати в інноваційному менеджменті.

На прикладах українських та міжнародних проектів ви зрозумієте, як будувати управління, зосереджене на результаті, у рамках проектних обмежень, а також на які стандарти варто рівнятися. Весь курс програми побудований у форматі практикумів, а це сигналізує, що під час навчання ви витратите максимум свого часу на реальний проект.

Ви зможете:

  • визначати рівні ризиків в інноваційному проекті та можливі напрями їхнього зниження;
  • формулювати основні параметри проекту й виявляти перспективи його реалізації;
  • розуміти психологічні закономірності розвитку і функціонування творчих колективів, будувати та оптимізовувати імідж інноваційного продукту;
  • визначити рівень інноваційності проекту, структурувати послідовність робіт і побудови схеми реалізації проекту.

Ви набудете навичок:

  • експертно-діагностичного оцінювання різних аспектів інноваційної діяльності медіаорганізації;
  • побудови колективної творчої діяльності та стратегічного формування організаційної культури інноваційної організації;
  • пошуку можливого інвестора, передбачаючи переваги та недоліки альтернативних механізмів фінансування проектів на різних стадіях реалізації;
  • розроблення рекомендацій щодо вдосконалення організаційної та управлінської діяльності і впровадження інноваційного результату.

Скористайся шансом розробити власний проект «з нуля» → «під ключ»!


 

Дисципліни мовної підготовки

Мова медій :: Анна-Марія Волосацька

Як бути ефективним, цікавим, оригінальним, як «звабити» читача, глядача, слухача? – Передусім гарною багатою мовою…

Кажуть, добре вчитися на чужих помилках? Так! Тому ми разом з вами будемо слухати радіопрограми, дивитися сюжети, аналізувати мовні огріхи, шліфувати свої тексти…

Вас дивитимуться, слухатимуть, читатимуть мільйони… Тому важливо не лише те, що розповісти, але і як це вишукано подати.

Мова – як і медії – стрімко розвивається. З’являються-відроджуються нові-старі слова: продавчиня, пластянка, облавок, кораблетроща… А скількома із майже 200 тис. слів, які фіксує Тлумачний словник української мови, ми послуговуємось? А по скільки синонімів можемо дібрати до того чи того слова, щоб не повторюватись? А чи не плюємо в душу слова, ставлячи наголос? Чи не спотворюємо суті речення, не дружачи з розділовими знаками?

Наш курс для того, щоб вами заслуховувались, зачитувались…. Щоб на вас чекали… бо ваша бесіда, ваша стаття, новина – глибока і виважена, а мова – багата і розкішна…

 

Іноземна мова для журналістів :: Центр іноземних мов

Сучасний журналіст не має часу на переклад чужих думок, він повинен висловлювати власні думки самостійно і оперативно. Для цього наші студенти іноземними мовами (англійською, німецькою, французькою, італійською чи польською) читають закордонну пресу; спостерігають за професійною роботою авторитетних інформаційних мереж ВВС, International, NBC, Daily; переглядають фільми; насолоджуються улюбленими піснями; ставлять п’єси Шекспіра, Брехта, Мольєра в оригіналі!!!

Опановувати іноземні мови студентам допомагає Центр сучасних іноземних.  Як ми вивчаємо іноземну мову в УКУ:

  • малі групи (до 10 осіб);
  • інтерактивні методи навчання;
  • професійні і віддані своїй справі викладачі;
  • запрошені іноземці – носії мови;
  • дружнє середовище однодумців.

Окрім роботи в аудиторіях, ми пропонуємо чимало додаткових занять та заходів, зокрема English club, Leadership Club, лекції гостьових викладачів, участь у літніх мовних школах, конференціях і семінарах.

Багато випускників УКУ продовжують навчання за кордоном і знання іноземних мов, здобуті в Університеті, стають важливим фундаментом їх майбутніх досягнень.


 

Факультатив

Основи аудіо- та відеомонтажу :: Ігор Ревага, Василь Мартинюк

Курс розкриває світ технічних властивостей і секрети мови цифрових технологій. Під час навчання студенти засвоюють принципи керування гучністю і балансом звуку, накладають аудіо- та відеоефекти, ознайомлюються  з записом звуку з мікрофона та його імпортом у проекти різних форматів, навчаються синхронізувати звук.

А також здобувають практику відеомонтажу: формати знімання і зберігання цифрових відеоматеріалів, методи цифрової компресії, способи застосування відеоефектів та їх налаштування, засади монтажних ефектів (корекція кольору, трансформація кадру), механізми накладання нерухомих фотографій, ілюстрацій, логотипів, головні техніки створення титрів тощо.

До зустрічі в ньюзрумі!


 

Авторські курси

 Історія незалежної української журналістики :: Вахтанг Кіпіані

Вона була завжди. Від моменту несанкціонованого вишкрябування малюнків і піктограм на стінах печер до вчорашнього дня, коли тисячі незгодних із політикою президента і уряду написали пости в соціальних мережах. Йти проти течії завжди складно, але комусь треба.

Ми говоритимемо тільки про тих, які є в нашій пам’яті. Які пережили своє, часто дуже коротке життя, і навіть свої тексти. Які не були міфами, стали легендами. В’ячеслав Чорновіл, Зеновій Красівський, Дмитро Квецко, Михайло Осадчий, Ірина Калинець, Олександр Кривенко, Сергій Набока. Не всі з них були професійними журналістами, але саме вони створили фантастично цікаві зразки незалежного слова. Українці, росіяни, євреї, кримські татари.

«Український вісник», «Воля і Батьківщина», «Хроника текущих событий», «Шофар», «Ватан», «Віче», «Грюндік», «Рок-курьер», «Сальцесон». І, звичайно, «Поступ» і «Post-Поступ».

Система радянської цензури і протидія їй. «Главлит». Час, коли не було ксероксів. Папір, ножиці, клей. Дороги до Вільнюса. «Сам пишу, сам друкую, сам розповсюджую, а потім сам сиджу за це у тюрмі». Перебудова, гласність. Зародження комерційної преси.

Незалежний друк у незалежній державі. Від повної свободи до олігархічного диктату. Медіапрофспілки. Революції у ньюзрумах. Революція гідності, яка завжди з нами.

 

Журналістика в оповідях і персоналіях :: Володимир Павлів

Сучасна українська журналістика має порівняно недовгу історію, вона починається орієнтовно у другій половині 80-х років ХХ століття. Все, що було до того: публікації у періодиці класиків літератури чи істориків, розвиток радянської української журналістики, а також «самвидав» – це радше передісторія. Принаймні з кількох причин. По-перше, бо з тих часів не витворилася і не була передана традиція. По-друге, бо за тими критеріями, за якими ми оцінюємо журналістику сьогодні, вона була низької якості – провінційною, політично заангажованою, упередженою і тощо.

Тож можна стверджувати, що нинішня українська журналістика народжувалася на сторінках останньої дещо хаотичної хвилі (практично не пов’язаного з дисидентським рухом) самвидаву, а також – «перебудовних» та перших незалежних видань і телепрограм у 1980 – 1990-х роках. Її творили часто непрофесійні чи недосвідчені люди, шляхом «спроб і помилок», але люди мужні, принципові, відповідальні. Хто ці творці, що і як вони робили, яких помилок допускали і успіхів досягали? – це потрібно знати, щоб не «винаходити велосипеда», щоб розуміти ґенезу і динаміку розвитку професії, щоб творити традицію, без якої не займеш свого місця у світі.

І оскільки ми не на острові живемо, тому в оповідях будуть теж приклади з інших країн і традицій.

.

Філософія та психологія журналістики :: Данило Яневський

Курс «Філософія та психологія журналістики» має метою розкрити роль, місце, функції та місію журналістів як соціальної групи, акцентуючи увагу на поточній ситуації в Україні. Він охоплює аналіз сучасного стану медіаплатформ, канали, форми та методи донесення інформаційних повідомлень до цільових груп залежно від статі, віку, рівня доходів, місця проживання, способу заробітку тощо з урахуванням індивідуального та колективного історичного досвіду.

Іманентна складова курсу – розуміння правил професійної поведінки в різних умовах та колективах, формування навичок та прийомів міжособистісного спілкування, побудови та використання енергетичних потоків, виявлення та трансформація маніпулятивних прийомів, розпізнавання симптомів девіантної поведінки суб’єктів журналістської діяльності (політиків, громадських діячів тощо).

Важливий елемент курсу – введення у процес формування фінансової складової функціонування ЗМІ на сучасному етапі, правил залучень та регулювання фінансових потоків, пов’язаних із цим ризиків та небезпек.

 

Християнство в літературі та кінематографі ХХ століття :: Ігор Балинський

  • «Неформатний Бог»»: чи зрозумілішим став Ісус у рок-звучанні? (на прикладі рок-опери «Ісус Христос – суперзірка»).
  • Чому Михайло Булгаков у романі «Майстер і Маргарита» реабілітовує Понтія Пилата?
  • Проти чого бунтувала Леся Українка у своїх поемах на християнську тематику? («На полі крові», «В катакомбах», «Адвокат Мартіан»)
  • Чому література ХХ століття ставить під сумнів зраду Ісуса Юдою? (Леонід Андрєєв «Юда Іскаріот»; Хорхе Луїс Борхес «Три версії зради Юди»; Нікос Казандзакіс «Остання спокуса Христа»)
  • Де межа вільного трактування образу Бога в масовому кіно та літературі? (на прикладі роману грецького письменника Нікоса Казандзакіса «Остання спокуса Христа» та його однойменної екранізації Мартіном Скорсезе)
  • Чому одну із найдостовірніших кінобіографій Ісуса Христа («Євангеліє від Матея») зняв італійський комуніст П’єр Паоло Пазоліні?

«Аргентинський Гомер» – Хорхе Луїс Борхес – в есеї «Чотири цикли» писав, що в історії людства є лише чотири історії:

Перша – про облогу міста, яке захищають і штурмують герої – про Трою.

Друга – про повернення – про Улісса.

Третя – про пошук – про Ясона.

І четверта – про самовбивство бога – про Аттіса, Одіна чи Христа.

Отже, історій лише чотири, все решта – переспіви та інтерпретації.

Якщо наслідувати Хорхе Луїса Борхеса, то в літературі та кінематографі ХХ ст. християнство репрезентоване через три головні історії: історія Христа (жертовність), історія Юди (зрада), історія Понтія Пилата (конформізм). Ці три історії (і не лише вони) мовою книжки чи кіно здатні спричинити справжні (не завжди словесні) баталії.

Власне про особливості інтерпретації християнства через історії Христа, Юди та Понтія Пилата в літературі та кінематографі ХХ ст. йтиметься у межах авторського курсу «Християнство в літературі і кінематографі ХХ ст.».

Якщо вам цікаво, тоді до зустрічі)))

 

«ДОЛЕаналіз» у практиці відеоконтенту :: Вікторія Бабенко

Майже завжди людей цікавить те, що пов’язано з іншими людьми, особливо, якщо обставини нам щось нагадують, дають змогу порівнювати героя із собою. Потенціал персоніфікації як критерій добору інформації дуже важливий, оскільки доля людини, події, пов’язані з нею, стають не безіменними, а втілюються в реальних осіб та набувають звичних для аудиторії слів і вчинків, тобто набувають життя.

Персоніфікація в експресивному описі героїв дає змогу побудувати історію, у центрі якої – реальна людина. Такі матеріали тісно пов’язані зі стилем, який сьогодні дуже популярний в журналістиці – сторітеллінг. Розказати про когось – це розповісти історію особи через історію факту.

Концепція «життєвої траєкторії», психотерапевтична роль автобіографічного наративу, автобіографічна пам’ять, психологія життєвого шляху, «біографічний метод» у літературознавстві, школа «мікроісторії» – про це та інше на «неформальних посиденьках» у межах авторських курсів.

Запрошую на телейогу!!! (йога в значенні – «те, що з’єднує»), щоб з’ясувати, на які особливі моменти на екрані ми реагуємо, і перевірити, чи має телебачення терапевтичний ефект?

 

Журналістський текст: між етикою та естетикою :: Володимир Павлів

Журналістика, хто б що не казав – це передусім текст. Бо будь-яку думку, ідею, послання, які журналіст хоче донести до своєї авдиторії, він змушений ословити, оформити у речення, поскладати у розділи, надати цілісної форми. Не залежно від того, чи ці слова будуть надрукованими чи проартикульованими, з них складатиметься текст у голові.

Тому цей спецкурс покликаний дати студентові: по-перше, розуміння важливості тексту для журналістської професії; по-друге, вміння аналізувати чужі і свої тексти з огляду на їхню структуру, мовно-виражальні засоби тощо; по-третє, навчити писати тексти так, щоб вони максимально вирізнялися серед усіх інших, щоб акцентували на особистості автора.

Журналістський текст має багато форматів – новина чи коментар, інформаційна чи аналітична стаття, репортаж чи фейлетон. Всі вони мають різну структуру, обсяг, призначення тощо. Утім всі вони можуть мати «одне лице» – лице автора. Знайти свій стиль у написанні журналістських текстів – це практично секрет успіху. Але з іншого боку – завдання важкодосяжне. Тому в цьому курсі всі вчаться від усіх – студент у викладача і в іншого студента, викладач – у студентів. Цей процес, без сумніву, цікавий, але результату ніхто не гарантує.

Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on VKEmail this to someone